Єсилевський, хоч мене й забанив, написав есе про забобони. Дещо накосячив, але я гадаю, що це не дуже страшно. Він дав поштовх для інших міркувань. Ось він стверджує: "Чем больше цивилизация развивается технически и уходит от первобытных условий, тем больше эта древняя адаптация (оптимізаця отримання інформації) становится проблемой."

Дійсно, забобон (плітка, традиція "так тут завдено") це економний спосіб отримати інформацію без додаткових зусиль на валідацію. Здавалося б, достатньо ставитися критичніше до забобонів і рибка в сітці, особливо зараз, коли цивілізація розвинулась, і ми стали мудрі.

Але в нас виникли проблеми іншого плану.

Раніше як було? Оце ковбаса смачна, а ця ні. Про це можна було дізнатися від сусідки, спробувати самому й переконатись, що смаки збіглися. Що робить цивілізована людина тепер? Вона вивчає калорійність на упаковці (в джоулях і кілокалоріях), розраховує відсоток жирів денного раціону (також повинна знати й відрізняти насичені від ненасичених), заглиблюється у склад, де є модифікований крохмаль (має відрізняти його від немодифікованого і знати, що таке глютамат.

Читайте також: Забобони: від голубів і мавп до євреїв і двірників

Одначе це тільки початок. Тому що останнім часом рвонула аналітика – навчилися визначати гомеопатичні дози гліфосату й узагалі будь-чого будь-де. Споживач страшно хоче знати, що там є. Я вже не кажу, що критичний споживач повинен знати, що таке гліфосат, акріламід (тільки не кажіть, що ви не знаєте, що таке акріламід) і які останні дослідження про нього, зокрема про антибіотики та їхні різновиди й наслідки, про ГМО і гормони. Але це ще не все.

На сцену виходять пріони і коров'ячий сказ. Із цієї миті збирається і зберігається вся інформація про кожну окрему корову в ковбасі, із її ДНК включно, місце утримання й раціон. Це все знання обслуговує величезна кількість бюрократії, і не тому, що це об'єктивно треба, а тому, що можуть.

Якщо ви не втратили нитки розповіді, то я скажу, що в Німеччині закриваються невеликі приватні м'ясниці через те, що м'ясники левову частку часу займаються бюрократичним оформленням ковбаси – її складу, допусків і відповідності численим розпорядженням і вимогам.

Читайте також: Що їсти літнім людям: поради з Німеччини

Отже, коли берете упаковку ковбаски, ви повинні бути неабияким фахівцем і мати купу знань, аби оцінити її критично. Але в ній приховано набагато більше інформації, яку ви можете отримати, коли вам заманеться, і яка обслуговується. Я ще не чула, що коли-небудь хтось захотів поцікавитись, яка шерсть була а ковбасної корови за її життя, але теоретично можливо. Якоїсь миті навіть мене це дістало і я взагалі перестала про це думати. Звідтоді ковбаса знову ділиться на дві категорії – смачна і несмачна; або користуюся забобоном – сало корисне.

Або ще приклад – зараз вийшло розпорядження ЄС про збір персональних даних, і в мене вже рука втомилася погоджуватись або не погоджуватися, бо пошту завалило листами від фірм. Місцеві газети перестали писати вітання зі Днем народження, бо іменинник повинен дати персональну згоду на публікацію його даних. Адвокати готують хвилю скарг до тих, хто не встиг зорієнтуватися.

Я веду до того, що поява нових знань і регулювань призводить до появи нової ускладненої реальності. Тому я не здивуюся, коли забобони знову повернуться в моду в новому вигляді разом із плітками. Просто з почуття протесту.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram