Відставки, спровоковані особистими конфліктами, давно стали звичною справою для вищого ешелону української влади, пише у своєму блозі на "Новому часі" виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.

Така практика управління державою все частіше ставить під питання інституційний розвиток ключових відомств країни та створює ризики для економіки.

Прибічники теорії змови можуть спати спокійно – відставка Олександра Данилюка з посади міністра фінансів не стала наслідком намірів системно перерозподіляти бюджетні потоки. Радше мова йде про прикру ситуацію, коли дві втомлені людини не змогли загасити полум’я суперечностей. Адже чутки про конфлікт тепер уже колишнього міністра фінансів Олександра Данилюка та прем’єр-міністра Володимира Гройсмана ходили вже давно. В останні два тижні протистояння вийшло на новий рівень, а під час засідання уряду позаминулої середи досягло свого апогею. Стало зрозуміло: співіснування в межах одного уряду для сторін конфлікту є можливим лише в разі поступок, до яких жодна зі сторін вже не була готова.

Зараз важливо, аби здобутки Данилюка на посаді не були перекреслені через зміну лідера головного фінансового відомства країни.

Читайте також: Верховна Рада звільнила Данилюка

Дякувати екс-міністрові є за що. Іще з часів його роботи в Адміністрації президента України, Данилюк запам’ятався людиною реформаторських поглядів, яка прагне впроваджувати реальні зміни й не піддаватися на політичний тиск. Він доклав великих зусиль до формування Національного антикорупційного бюро в тому вигляді, як воно працює зараз. По-друге, значно сприяв запуску системи електронного декларування державними службовцями. Вже на посаді міністра фінансів особисто боровся за звільнення Романа Насірова з посади голови ДФС, оскільки той був уособленням корупційних схем і політичних призначень у відомстві.

Але найголовніше досягнення Данилюка – запуск повноцінної системи автоматичного відшкодування ПДВ. Це та робота, яку реально оцінив бізнес, і за яку бізнес Данилюка підтримує. Адже раніше сидіти на потоках держпідприємств і розподіляти ПДВ фактично були двома головними привладними бізнесами.

На жаль, багато добрих ініціатив так і залишились у планах. Причина тому – брак політичного капіталу на тлі неминучих конфліктів. Це не дозволило, наприклад, "протягнути" через сесійну залу запуск повноцінного середньострокового планування. Його впровадження дозволило би припинити згубну практику будівництва доріг у грудні та інших способів "освоювання" бюджетних коштів перед закінченням бюджетного року.

Данилюк вдало розбудовував діалог із нашими іноземними партнерами, міжнародними фінансовими організаціями й інвесторами. Йому вдалося знову вивести Україну на міжнародний ринок запозичень на доволі вигідних умовах.

Читайте також: Не певен, що швидко знайдеться адекватна заміна Данилюкові – журналіст

Співпраця із МВФ та іншими фінансовими донорами країни, боротьба за стійкий бюджет, продовження автоматичного відшкодування ПДВ, нарешті впровадження середньострокового бюджетного планування, повноцінна реформа Державної фіскальної служби мають стати пріоритетами в роботі нового міністра фінансів.

А ще новопризначеній людині дуже важливо буде вміти казати "ні". Адже країна входить в активну фазу передвиборчого циклу, коли все більше депутатів і колег із міністерств та відомств звертатимуться до міністра зі своїми забаганками.

Чи вистачить готовності в чинної в. о. міністра Оксани Маркарової протистояти популістським ініціативам – побачимо. Її професіоналізм не викликає сумнівів, і саме вона може провести міністерство через виборчий рік без потрясінь. Зараз головне, щоб хоча б у короткостроковому періоді в міністерстві вдалося забезпечити наступність політики та знизити ризики для макростабільності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram