Якщо характеризувати Д. Трампа одним словом, то кращого прізвиська, ніж «криголам», придумати важко. Він розпанахує і кришить суцільний євроатлантичний простір і ламає тихоокеанські перемички, прокладаючи шлях вертким судьонишкам під андрєєвскім стягом.

Ні, очільник найбагатшої в світі країни не є сліпою й безвольною маріонеткою Путіна, що отримує інструкції на Луб’янці.

Він – цілком самостійний, хоч і вельми нерозбірливий у засобах політик собі на умі. І політичний маркетинг несамовитого Донні орієнтований у першу чергу на внутрішньоамерканського споживача – на електоральні категорії і бізнес групи, що забезпечили йому обрання.

Просто кремлівські мудрагелі скумекали: інтереси певних суспільних сил у США і їхні власні інтереси на певному відтинку історичного шляху збігаються – тому абсолютно щиро бажали Трампові успіху, і докладалися до його перемоги і дєнюжкою і тєлєграмушкою.

Трамп діє у повній відповідності до свого передвиборчого гасла: Make America great again. Просто не треба бути великим політологом, щоб розуміти: велич Америки у 20 ст. постала на руїнах Європи, чиї економічні і моральні сили були підірвані двома світовими війнами, і яка воленс-ноленс змушена була тулитися до Дядечка Сема, щоб урятуватися від великого і жахливого дядечка Джо. Повернути велич Америці, підперезаній іржавим поясом і припорошеній старозавітним пилом, можна тільки зруйнувавши ЄС (чия сукупна економічна потуга стала рівною потузі США) і підрізавши крила китайському дракону, якого Штати колись вигодували на противагу російському ведмедю.

Читайте також: С Трампом всё ещё хуже, чем об это пишут и говорят – Муждабаев. ВИДЕО

Велич Америки в минулому чудово співіснувала з величчю Росії. Ці абсолютно різні на перший погляд країни є дивовижно симетричними, і вся діалектика 20 ст. стояла на єдності і боротьбі цих двох протилежностей. І коли Імперія Зла занепала, велич її антипода теж почала тьмяніти. Тому гнів очільника США падає не стільки на РФ, з якою Трамп постійно заграє і обходить гострі кути російсько-американських стосунків не менш обачно, ніж Обама, скільки на «неслухняних» європейців, Китай і американських сусідів (Мексику й Канаду).

Така політика вигідна Путіну. Розвал монолітного євроатлантичного дипломатичного фронту пробиває лази для легітимізації анексії українських областей, а конфронтація між США і КНР нейтралізує Китай, що вже майже відкрито поклав око на багаті ресурсами російські території. Звичайно, Трамп старається не для дяді Вови, і має для нього дулю в кишені. Кожен гравець прагне надурити і використати партнера (ну, приблизно, як Гітлер і Сталін у тридцяті). Але попередня історична практика свідчить: усі, хто втягувався в брудні ігри з Москвою, були нею обдурені, обведені навколо пальця, побиті, принижені й пограбовані. І сліпо вірити, що на цей раз буде інакше не доводиться. Обдурить Трамп Путіна – добре. Програє Путіну – першими вигрібатимемо МИ.

Що в такій ситуації робити Україні? За жодних умов не втрачати власної суверенності. Після будапештського «кидка» беззастережно довіряти західним союзникам за жодних умов не можна, як і забувати, що інших союзників у нас нема.

Читайте також: Что Трамп грядущий нам готовит

Україна вже зруйнувала плани розподілу Східної Європи (за наш рахунок) по лінії Габсбургів, яка була намічена ще в 16 ст. і передбачала передачу Польщі й Литви німцям, а Русі – Москві. (У сучасному варіанті це лінія Меркель-Путіна: Німеччині − Польща й країни Балтії, а Москві – Русь (Україна і Білорусь). З приходом до влади Трампа намітився новий перерозподіл сфер впливу, у якому ми повинні стати не розмінною монетою, а шпичаком у жирних сідницях політичних пенсіонерів, чий час невблаганно минає.

Нам треба просто вистояти у темний час. Не злякатися, не продатися, не піддатися на провокації. Вистоїмо – побачимо світанок, узріємо, як наші воріженьки щезають, як роса на сонці. Не витримаємо – згинемо у пітьмі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram