Бельгійські "Червоні Дияволи" виграли у Панами, і сховатися від піднесеного очікування було абсолютно нікуди.

Бельгійці від мала до велика малюють смуги бельгійського прапору на щоках, вдягають футболки клубу, прикрашають автівки та робочі місця прапорами.

Досить нелегко бути чужою на цьому святі життя, але мені воно в пельку не лізе.

Якась більш легковажна частина мене навіть заздрить оцій легкості, з якою вони можуть святкувати, не задумуючись ні про що інше, що супроводжує цей чемпіонат.

Не бачити порушення прав людини у Росії, не бачити Сенцова, який голодує 36 днів, не цікавитися політикою, не знати про війну в Україні та Сирії.

Читайте також: Бранці Кремля й цинічна європейська вибірковість щодо російських злочинів

Думати про Росію, як "землю Путіна" (це буквально цитата із валонської преси сьогодні), малювати собі образи "але ж росіяни його підтримують" та сподіватися, що так буде вічно.

Але інша, більша, доросліша моя частина точно знає – не можна присипати пильність, не можна розслаблятися, доки мордор поряд, а футбол та прості радощі та задоволення в нашому житті ще будуть. Якщо мордор приспить нас і переможе - то ні, не буде солодке це пиво та ігри, гіркий буде післясмак, надто гіркий.

Тому зараз я в черговий раз зайду на сторінку мундіалю та залишу там наш фірмовий хештег #bloodycup з картинкою та подумки побажаю Олегу триматися і перемогти мордор. А 21 червня у Брюселі пройде показ фільму "Процес", а після нього буде дискусійна панель, яку я буду перекладати у якості волонтера. З миру по нитці. 

Читайте також: Аtlantic Сouncil: Чи означає путінський ЧС повну поразку для України?

Сподіваюся, що наступного року у цей день, коли Фейсбук мені викине меморіз, я зможу порадуватися, що Олег та 69 інших українських громадян, яких незаконно утримує Мордор, вже вдома з рідними, в безпеці. А зараз - продовжуємо боротьбу.

Переможемо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram