Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 20 червня

За три місяці на Донбасі загинули 19 мирних мешканців

У Києві голова Міжнародної місії ООН Фіона Фрейзер презентувала 22-й звіт зі Сходу України. "Із 16 лютого по 15 травня Моніторингова місія ООН із прав людини зафіксувала 81 жертву серед цивільного населення. 19 осіб було вбито, 62 отримали поранення. Найбільша кількість жертв – навколо Горлівки та Донецька", – повідомила Фрейзер. Згідно зі звітом, у лютому-березні спостерігалася відносно низька кількість жертв серед цивільних, втім у квітні цей показник збільшився на 142%, у травні – ще на 32%. "Попередні цифри за червень вказують на те, що цифри за цей місяць залишаться на такому ж рівні, як у квітні та травні, і це є тривожним сигналом", – заявила голова Місії.

Путінська тактика щодо Сенцова

Для Путіна зараз найголовніше – це чемпіонат світу з футболу. Ми із власного досвіду знаємо – це потужний іміджевий захід, який на час змушує людей забути про проблеми й розбіжності. І Путін постарається використати чемпіонат на повну, якщо вже йому дали змогу провести це змагання. Голодування Сенцова – одна з подій, яка заважає Путінові. Заважає насамперед з іміджевої точки зору. Йде чемпіонат, а до Путіна весь час звертаються із проханням помилувати українського режисера. Зокрема і власні діячі культури, і світові. Путінові важливо не просто не допустити смерті Сенцова під час чемпіонату. Йому важливо продемонструвати максимальну конструктивність – але водночас нічого не робити.

Посттравматичний синдром по-українськи

Поза жодним сумнівом, інформаційний порядок денний у країні значною мірою визначається ворожою пропагандою, фахівці навчилися відстежувати ланцюжки того чи іншого послання аж до першоджерела. Але те, що в суспільстві є запит на погані новини щодо державних інституцій, теж факт. Покоління українців марили власною державою не задля того, щоби втопити її в безвідповідальній істериці. Вважати кожного ближнього, а надто того, хто над тобою, лайном – типовий складник посттоталітарного або, якщо хочете, посттравматичного синдрому. Державу слід критикувати, тримати під контролем, блокувати соціальні ліфти для покидьків… Але ненавидіти?!

Українські військові на Луганщині просунулися на 2 км і зайняли нові позиції поблизу Жолобка. ВІДЕО

Українським військовим вдалося зайняти нові стратегічні позиції поблизу Жолобка Луганської області. Навколо нього створили смугу забезпечення глибиною до 2 км на ділянці оборони однієї із бригад першого ешелону. Для підрозділів, які обороняються на Луганському напрямку, це завдання було непростим, адже попри складні географічні умови, ворог постійно здійснював вогневий вплив і вів інтенсивну розвідку. "Позиції бойової охорони були не тільки зайняті, а й обладнані в інженерному відношенні в повному обсязі. Завдання виконувалися упродовж двох тижнів. У ході виконання завдання втрат серед наших військових немає", – повідомила прес-служба ООС.

Парламентський комітет підтримав перейменування Дніпропетровської та Кіровоградської областей

Комітет Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування підтримав пропозицію перейменувати Дніпропетровську та Кіровоградську області. Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомив Володимир В'ятрович. "Комітет підтримав пропозицію перейменувати Дніпропетровську область на Січеславську, а Кіровоградську – на Кропивницьку, – зазначив голова Українського інституту національної пам'яті. – Декомунізації не спинити". Відповідні обласні центри в межах декомунізації перейменували вже давно: 19 травня 2016-го Дніпропетровськ став Дніпром, а замість Кіровограда 14 липня того ж року постав Кропивницький.

Чому українці – одна з найнещасливіших націй у світі?

Я замислився, чому українці – одна з найнещасливіших націй у світі. (Ми дійсно почуваємося менш щасливими, ніж мешканці багатьох країн із нижчим, ніж у нас, доходом, нижчою тривалістю життя, вищою корупцією тощо, так що одними економічними та політичними факторами не обійтися.) Виникла така версія. Українці живуть у місці з питомим великим рівнем невизначеності – достатньо подивитися на фізичну мапу Європи. Ми живемо на перехресті, яким тисячі років всі, кому заманеться, ходять зі сходу на захід, із заходу на схід, із півночі на південь і навпаки. Ми живемо на перехресті, у відкритому доступі, не захищені великими ріками, горами чи протоками.

Любити людей – досить складно. Однак воно того варте

На касі в супермаркеті, куди я заходжу регулярно, є касирка. Вона – неймовірна, нетипова – інша. Спокійна, зосереджена, привітна, із доброю, правильною мовою. У неї завжди гарний настрій та усмішка. І в комунікаціях вона богиня. Іноді мені хочеться туди зайти, щоб просто її побачити. Знаєте, ну нічого ж особливого в отому спілкуванні касира із клієнтом. Привіталися, уточнили кількість пакетів, розрахувалися, попрощалися. А я виходжу – і люблю весь світ. І всміхаюся. У банку, де обслуговуюсь, є операторка. У нас із нею стосунки на хімічном рівні. Ми жартуємо про якісь буденні речі – й мені смішно та комфортно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram