Часто кажуть: "слова брешуть", "це неможливо висловити", "слова тут безсилі", "неможливо описати словами те, що я пережив / побачив / відчув".

Інколи це справді так. Інколи слова безсилі та зайві.

Читайте також: Шепіт каміння: зберегти те, що зникає занадто швидко

Але ж буває по-іншому. Коли тільки сказані слова дають нам змогу відчути те, чого ми раніше не відчували. Подумати те, чого ми раніше не думали.

Був колись чоловік на ім'я Аристотель, який це називав словом "катарсис". Катарсис зовсім не означає "екстаз", як інколи думають. Катарсис – це можливість відчути емоції, яких у нас не було. Або немає зараз. Емоції, яких нам наше реальне життя не дає, але які ми раптом змогли відчути – через ілюзію, тобто мистецтво. Через театр. Через слова.

Катарсис також вчить нас відчувати емоції через ситуації, які відбуваються не з нами. Із кимось іншим. Чи навіть із фантомами. Тобто: катарсис учить нас співчуттю.

Читайте також: Україна як пустеля: звільнитися від орієнталістського міфу

Саме тому потрібні слова. Саме тому потрібна культура. Вони вчать нас емоцій, яких, можливо, з нами ніколи не було б. Вони є генераторами співчуття.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram