Під час саміту НАТО в Брюсселі американський президент ставив його учасникам "дитячі запитання". Дивувався, чому Сполучені Штати повинні брати участь у захисті європейських країн, а ці країни – перш за все Німеччина – платять мільйони доларів Росії за газ. Обурювався, чому учасники НАТО не підвищують своїх внесків у бюджет організації.

Отже, поводився, як зазвичай. І спостерігачам залишається тільки гадати, чому Трамп обрав для спілкування із союзниками саме таку тактику. Намагається він таким чином лобіювати інтереси американських енергетиків і "витиснути" "Газпром" ыз європейського ринку? Чи готується до зустрічі з російським президентом? Чи намагається поставити під сумнів ефективність НАТО – союзу, учасники якого "наживаються" на США? Чого він урешті-решт домагається?

Уже сам подібний аналіз помилковий. Трамп не ставить "дитячі запитання". Він – сам по собі дитя в політиці. Дуже далекий від політичних реалій чоловік, який із великими зусиллями запам'ятовує дві-три теми, що можуть бути цікаві йому. Державний діяч нового типу, який просто не вміє працювати з документами й тому змушений імпровізувати на кожній зустрічі. І до того ж – людина з украй обмеженим кругозором.

Читайте також: Трампова гра проти правил

Спілкування Трампа в Брюсселі ще раз продемонструвало, що з кола питань, які пов'язані з євроатлантичною співпрацею, Трамп запам'ятав тільки тему російського газу в Європі й недостатніх виплат до бюджету НАТО. На ці теми він говорить увесь час – нічого нового в його підходах не проявляється.

При цьому абсолютно не важливо, чи має Трамп рацію у своїх підходах, чи ні – бо союзники реагують на його слова, але насправді не звертають на них ніякої уваги. Ніяких реальних важелів впливу на них у Трампа – ну, якщо не брати до уваги його пости в твіттері – немає.

Тому важливо не те, що говорить Трамп, а те, що відбувається на рівні документів і домовленостей. Документи готує оточення президента, він навряд чи їх читає. Але саме в цих документах йдеться про прихильність принципу спільної оборони, розширенні інфраструктури НАТО, підвищенні боєздатності військ альянсу, засудженні Росії тощо.

Читайте також: Ігри в геополітику з нульовою сумою

Важливо, що учасники зустрічі у Брюсселі підтвердили євроатлантичні перспективи Грузії та України – хоча час, коли вони зможуть приєднатися до альянсу, поки що важко собі уявити. І все ж таки в політиці цивілізованого світу працює саме бюрократія, а не пустопорожня балаканина, навіть якщо вона генерується на найвищому рівні.

Саме тому не варто очікувати якихось особливих результатів від зустрічі Трампа й Путіна – хоча світові ЗМІ переповнені різноманітними прогнозами. Адже важливо не те, про що розмовлятимуть президенти. І навіть не те, про що вони можуть домовитися. І вже точно не те, про що скажуть на прес-конференції.

Значення має лише те, що вони можуть здійснити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram