Учора до Львова на екскурсію приїхали діти з Мар’їнки. Саме тої Мар’їнки, де житлові будинки розташовані на самій лінії фронту. Ніхто з цих дітей раніше не був у Львові. Більшість ніколи не виїжджало за межі Донецької області. І тут випадає можливість за допомогою спонсорів подивитись Львів.

Часу було дуже мало – один неповний день, тому нам не вдалося побачити все, але малеча дуже хотіла зробити фото панорами Львова. Ми не встигали вилізти на Високий замок, але я згадав, що прекрасний вид на місто відкривається з Цитаделі, з доріжки, яка йде навколо бастіону, де зараз п’ятизірковий готель Citadel Inn.

Читайте також: Маленькие жертвы взрослой системы

Як тільки ми увійшли у ворота, до нас підбіг охоронець із рацією і поцікавився, куди ми йдемо. Я пояснив, що хочемо зробити кілька фото. Охоронець дуже ввічливо вибачився і сказав, що нам туди не можна, бо зараз у закладі справляє хрестини одна дуже багата та поважна родина.

Я пояснив ситуацію, пояснив, звідки діти. Ми ж не просились за стіл. Ми б тихенько, нехай навіть по одному, пройшли на алейку і зробили б кілька фотографій. 10 хвилин і нас нема.

Читайте також: "Все для туристів". Чому я більше не люблю свій Львів

Охоронець побіг питатись дозволу. За п’ять хвилин він повернувся і сказав, що нам не дозволили. Йому було дуже ніяково і він відводив очі та переступав з ноги на ногу.

Нас не пустили. Люди з того, багатого світу не хотіли навіть здалека бачити обличчя дітей зі світу, де іде війна, де свистять кулі та розриваються снаряди. Ми не пасували до їхнього гламурного свята. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram