Мій шведський партнер Крістер Ферлінг часто каже: ваші компанії не ростуть, тому що ви, українці, паталогічно не хочете ділитися владою, пише у своєму блозі на "Новому часі" керівник шведського проекту DYB Ігор Гут.

По-перше, в управлінні – ви не делегуєте й тонете в операційці. По-друге, у володінні – ви уникаєте партнерства і втрачаєте ресурси для зростання. Ця проблема в Україні поширюється на всі сфери життя – і на бізнес, і на політику. І Крістер має рацію – ключ до її вирішення в культурі, в нашій ментальності.

Читайте також: Казанжи: Відкриття першого магазину IKEA – найкраща ознака змін в Україні

Психологічно власник компанії (як і будь-яка людина) налаштований передати управління лише собі подібним. З усіх джерел сьогодні він чує HR-мантру, що приймати людей у компанію потрібно винятково на основі цінностей. А навички, мовляв, отримають у процесі роботи. Але чи потребує компанія такого "нового" управлінця?

Шведи часто говорять мені про те, що кожен новий СЕО змінює корпоративну культуру компанії, однак саме для цього його і запрошують – ринок постійно вимагає змін. Нещодавно на зустрічі DYB club обговорювали болючу тему "Бізнес без власника". Один із головних висновків – не шукайте собі подібних. Малоймовірно, що ви знайдете людину повністю з вашими цінностями. І при цьому профі. І мотивованого. "І він теж вибере вас", – як каже Ірина Стародубова, екс-СЕО АВК. Можливо, достатньо зійтися на тому, що ви поділяєте загальні для бізнес-етики принципи – порядність, відповідальність. А далі найголовніше для власника – робота над самим собою. Над розвитком нової якості – терпимості до іншого, відмінного від тебе.

Читайте також: Кілька кроків назустріч українському економічному диву

Це найважливіший ментальний виклик для нас – навчитися приймати різноманітність як перевагу, як можливість. Пастка, через яку ми не здатні довіряти і чути. І в результаті делегувати, ділитися і зростати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram