Позавчора ввечері, 30 травня, була цікава дискусія із Павлом Шереметою та Олександром Пасхавером на тему "Чи можливе українське економічне диво?", організована Вільною академією змін. Спробую дуже стисло записати свої тези.

1. Що таке "економічне диво"? Зазвичай під цим розуміють швидке економічне зростання, на 7-10% (чи навіть більше) щорічно протягом тривалого періоду. Країни, що так зростають, привертають до себе увагу інвесторів, незважаючи на корупцію, слабку інфраструктуру, низьку спроможність інституцій та інші негаразди – бізнес іде туди, де можна заробити, й уміє працювати в умовах високих ризиків. Країни, що зростають повільно, інвесторів не цікавлять, за винятком дуже стабільних дуже великих ринків (але на таких ринках усі місця зайняті).

2. Як забезпечити швидке економічне зростання? Два ключові фактори – економічна свобода та підприємницька культура. Україна посідає 150 місце у світовому рейтингу економічної свободи. Перелік дій, які треба зробити для збільшення економічної свободи, давно сформульований, про нього написано багато разів. Подивіться, наприклад, "Топ-10 вимог бізнесу до влади" Спілки ккраїнських підприємців – СУП. Цей список включає очевидні речі: заміна податку на прибуток податком на виведений капітал (вивільнення коштів для інвестицій, антикорупція, антиофшори), рішуча дерегуляція (пакет законопроектів вже давно в парламенті, й, до речі, це дасть нам ривок у рейтингу Doing Business, який помітить світ), сучасний кодекс законів про працю, електронний документообіг у відносинах бізнесу й держави, масштабна приватизація, відкриття ринку сільськогосподарської землі тощо. Я би додав валютну лібералізацію, ліквідацію всіх силових структур в економіці та створення аналітичної Служби фінансових розслідувань і перезапуск Державної фіскальної служби.

Читайте також: Здобутки та проблеми торгівлі України з ЄС. ІНФОГРАФІКА

3. Але самі лише економічні чинники не дадуть швидкого зростання, потрібно взяти до уваги ще чинники культурні. Українці – дуже підприємлива нація, але наша підприємливість зазвичай виявляється у критичних ситуаціях (Майдан і війна дають багато таких прикладів). Нам не вистачає підприємницької освіти та культури прийняття ризику. Сильно допомогли б онлайнові курси, масові навчальні програми, поширення історій успіху тощо.

4. Чи станемо ми після цього одразу багатими? Звичайно, ні. Досягнення рівня розвинених країн – це справа двох поколінь, великих інвестицій, повної реструктуризації пострадянської економіки та повного перезавантаження всіх державних інституцій. Але різкі зрушення в економічній свободі та підприємницькій культурі дозволять почати зростання проривними темпами, привернути увагу світу (а значить, і гроші), іншими словами – запустити українське економічне диво. А далі два покоління працювати.

Читайте також: Проблема номер один для бізнесу в Україні

5. Весь цей процес можна було би назвати буржуазною революцією, адже йдеться про відкриття закритої економічної системи, що призведе до деолігархізації (олігархи, як відомо, – це сучасні феодали). Марно очікувати, що буржуазну революцію зроблять феодали, та скаржитися на них за "відсутність політичної волі". Буржуазна революція – це справа буржуазії. Активна меншість громадян задає напрямок розвитку, але пасивна більшість задає темп. На жаль, активна меншість слабко організована й політично не представлена. Через те вона не спромоглася створити достатньо потужної суспільної коаліції для успішного завершення буржуазної революції (нагадаю, революція – це зміна системи суспільних відносин, а не кровопролиття).

6. Отже, план для кожного з нас можна було би сформулювати словами Павла Шеремети: нічого не очікуй, нікого не звинувачуй, зроби щось. Я би до цього додав: наверни до активної меншості хоча б одну людину й об’єднайся ще зі двома такими ж, як ти. Самоорганізація – ключ до перемоги буржуазії у буржуазній революції, а значить, і ключ запалювання до реактивного двигуна українського економічного дива.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram