З абстрактної точки зору я не бачу особливої ​​різниці між тисячами гастарбайтерів і бізнесменів, естрадними виконавцями й чудовим боксером, пише у своєму блозі на "Новому часі" соціальний психолог Олег Покальчук.

Вони пов'язані своїми договірними зобов'язаннями, на укладення яких ми не впливали й не впливаємо. Оскільки законів, що офіційно дають оцінку, наскільки правомірно вступати в ділові відносини з країною-агресоркою, в нас немає, це залишається цілком їх особистим вибором.

Читайте також: У чому різниця між поїздкою до Москви Усика й українських артистів

Вимагати якоїсь особливої моральності від цих людей нерозумно, особливо тим, хто не в змозі плитку рівно покласти або заспівати. Але є нюанс. У будь-якому змаганні за участю масових глядачів – глядач проектує на героя власну нікчемність у спостережуваному явищі. Від того й радіє успіхові, як власному.

Це нормально. Люди з давніх українських часів хочуть героя, який за них і замість них наб'є морду ворогам, а вони йому за це поаплодують. Як приватна думка – це їх рівно таке ж право, як і в гастарбайтерів усіх видів. Але ось перетворювати це на триденну ерзац-ідеологію та себе на верховних її жерців – ось це ненормально.

Читайте також: Абсолютний чемпіон світу Усик і ми: чи може поразка бути гіршою та ганебнішою?

Метушню на цю тему особисто я вважаю ганебною та огидною, але це дуже особисте. Що ж до Героя України – про можливе надання Олександру Усику такого звання. Так ось, поки цього звання не позбавлені приблизно півтора десятка зрадників і негідників, його велич залишається вельми двозначною. Втім, колись Калігула зробив же коня сенатором. До таланту конкретного боксера це нічого не додасть і не зменшить.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram