У похресника було новорічне свято в дитсадку. Перший рік у садочку, перша в житті роль у виставі – як-не-як, подія. Кума запросила прийти та познімкувати дійство, пише для "Тижня" Олена Максименко

– Тільки цей… – обережно почала вона, – там частина програми буде російською… ну щоб ти була готова, не сердилась абощо…

Я посміялася з її упередженості – наче ж на російськомовних людей не кидаюся, шеврон "93%" не ношу. Однак на святі стало не до сміху. І річ не в російській мові, а в тому, що якийсь розумник вигадав "збагатити" програму… частівками, себто "частушкамі". Абсурду додавав той факт, що виконували їх милі дівчатка в стилізованих українських етнічних сукенках. Публіка підтримувала співачок плесканням у такт, всім дійсно було радісно й весело. І від того дійсно хотілося кричати – але я пообіцяла подрузі поводитися пристойно. 

За "частушкамі" слідом пішли рядки про балалайку, яку проковтнув підступний (насправді ж, розумний!) крокодил, собачка Жучка й інші типово-російські архетипи й образи. По суті програма свята частково складалася з культурного спадку країни, представники якої майже щодня вбивають наших громадян.

Читайте також: Звільнитися від імперії всередині нас

Садочок, до слова, непересічний. Він із тих, які вважають прогресивними, де малечу виховують за особливими методиками, із претензією на духовність і глибину. "Розвиває не тiльки iнтелектуальнi здiбностi учнiв, а й, що не менш важливо, забезпечує формування глибокої емоцiйної сфери та вольових сил учня", – так описують навчальну систему на сайті школи, при якій закріплений садочок. Вольова сила опиратися культурній окупації – хіба так це можна трактувати.

Така ситуація видавалася би повним дном навіть без п’яти років воєнної агресії з боку Росії. Вона була би дном навіть лише з огляду на майже 28 років незалежності. Співати частівки, не думаючи про те, що наш пласт народної творчості (із силою-силенною суто дитячих ігрових пісень саме на такі випадки) припадає пилом у забутті й не обходить нікого, крім купки ентузіастів-фольклористів. Невже "Ой на горі жито, сидить зайчик" чи "Де ж ти була, Подоляночка?" настільки складніші для вивчення, ніж "Ми девчушкі-вєсєлушкі, пропойом для вас частушкі?"

Інтернаціоналізм?.. Окей, чому тоді частівки, а не, скажімо, "Jingle Bells"?.. Такий інтернаціоналам має відчутний присмак "руского міра", "мишебратьєв" і страусячої ілюзії "мистецтво-поза-політикою".

Будь-які історичні процеси або ж повороти для більшості людей швидко втрачають свою сутність. Обивателям у своїй масі властиво вихоплювати й чіплятися лише за видиме, поверхневе (якщо, звісно, ці процеси не торкаються їх безпосередньо, скажімо, у вигляді снаряду САУ 150-го калібру, що прилітає у двір). Раніше це поверхневе виливалося в обряди, сьогодні – в модні тренди. Стильні плаття чи брюки, забарвлені під камуфляж, патріотичні футболки, або ж такі привабливі паракордові браслети в кислотних кольорах – ці й інші подібні штуки походять від воєнної теми, проте для багатьох, хто на них западає, давно вже втратили своє первинне смислове навантаження.

Читайте також: Небезпека відтворення "русского мира" в Україні не минула

Якщо на тобі вишиванка, то байдуже, що ти співаєш, хай би й частівки. Байдуже, що ти їдеш на заробітки до країни-агресорки, якщо потім пожертвуєш частину коштів на армію. Якщо біля переднього скла маршрутки стоїть синьо-жовтий прапорець, то можна й нахамити ветеранові, що пред’являє посвідчення УБД. Байдуже, що левова частка продукції в мережі магазинів "Watsons" зроблена в Росії – зате 14 жовтня вони оголосять знижки на товари для чоловіків із нагоди Дня захисника (і байдуже, що захищають країну також і жінки).

Тема війни й патріотизму неминуче примітивізується, просочується до масової культури, розчиняючись у новинках моди, акційних знижках і нових календарних святах, та зрештою сходить нанівець. Легка хвиля паніки, зумовлена введенням воєнного стану, вщухла, й суспільство повернулося до проблем нагальніших: новорічні свята, відпустки, корпоративи, закупки подарунків тощо.

Наприкінці святкової вистави я не стрималася й таки поцікавилась, хто ж є автором цієї "неперевершеної" програми. Люди казали, що не знають, що вочевидь цей сценарій непорушно мігрує з року в рік уже з давніх-давен. Діти розбирали подарунки, щасливі батьки й родичі щиро дякували вихователям за чудове свято. Окрім мене, питань до сценарію не виникло в жодної живої душі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram