У часи розквіту російський книжковий ринок у вісім раз перевищував український за сукупним накладом, десь така ж пропорція зберігалася щодо середніх і типових накладів, а отже – і щодо гонорарів авторів і всіх утягнутих у процес типу редакторів, літературних критиків, літературних часописів тощо. Ну, в причетних, підозрюю, менше, бо видавці похвальні жмоти, але авторське роялті – залежить від накладу, тому без варіантів.

Читайте також: Навіщо українській книжці Чехія

Коли я вперше це підрахував за даними двох книжкових палат, які ідентичні, бо рахуються однаково ще із союзних часів, то вибачив авторам, які вперто продовжували писати українською, всі їхні дивацтва й екстравагантність, і все інше, що їм там традиційно закидають, бажаючи принизити українську літературу, бо автор, що свідомо відмовився від семи незайвих гривень із восьми – вже дивак, що не має нічого спільного з цинізмом і прагматикою.

Читайте також: З Україною розмовляють українською мовою – журналіст

Це природний добір, і в нас він працює на тих, хто слово любить більше, ніж гроші.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram