Соціальні інновації покликані об’єднувати суспільство. Та натомість вони роблять навпаки, пише в блозі НВ Андрій Федотов.

«Дівчина з Бронкса» Олександрія Оказіо Кортез, – це молода 28-річна дівчина, яка в кінці червня вибила з «сідла» одного зі старожилів Демократичної партії Джо Кроулі. Варто відзначити, що до поразки Кроулі був один з претендентів на керівництво фракцією демократів в нижній палаті представників США.

Про що говорять такі «випадковості»? Раптові рокіровки в стилі пророкувань Нассіма Талеба в Чорному лебеді, коли раптово футбольні збірні Німеччини і Аргентини програють свої матчі, а сильні країни при першому ж наближені виявляються не в змозі протистояти сучасним загрозам.

Виною всьому цьому – деградація навичок аналізу і нездатність бачити навколишній світ таким, яким він є, намагання просіювати його через статистику і теорію ймовірності, що, можливо, ніколи нічого особливого для економічного аналізу не дали.

Ви дивилися «Темні часи» з Гері Олдменом? В одній зі сцен його герой Вінстон Черчилль проводить ключові збори в метро в оточенні звичайних лондонців. Думаєте, це просто красивий сторітеллінг? Насправді, це робочий метод «look out of the box», який дозволяє дивитись на речі поза межами звичних термінів.

Боятися Цукерберга?

Ми дивимося на промисловість очима статистів, не помічаючи залізні руїни, які за ними ховаються. Ми дивимося на рівність чоловіків і жінок, не помічаючи, як виглядає ця рівність насправді. Саме цей парадокс зауважив учений Джеймс Шуров’єскі, коли писав свою книгу-маніфест про мудрість натовпу. Він справедливо зазначив, що кабінетні рішення – хто б не сидів за круглим столом і не обговорював проблему – завжди виявляються менш точними, ніж сукупність незалежних і нехитрих думок звичайних людей, які не володіють спеціальними знаннями.

Читайте також: Тиждень зі старою Nokia 3310. Що сталося з моїм життям через 5 днів

Виною всьому – забобони і стереотипи, якими ми прагнемо себе оточити, щоб спростити своє світобачення. Набагато простіше вважати, що міста на північ від нашого – холодніші, а на південь – спекотніші. Навіть якщо іноді це виявляється справжньою безглуздістю, ми дивимося на середні показники і відчуваємо себе комфортно.

Рано чи пізно настає момент краху ілюзій. Медіа-картинки та стереотипні думки падають під великою кількістю фактів, які раз у раз доводять становлення нової реальності.

Насправді, немає ніякої нової і старої реальності, просто нам всім хочеться бути в чомусь впевненими. Ми хапаємося мертвою хваткою за новий стереотип і боїмося в глибині душі, що і він виявиться несправжнім (а це рано чи пізно станеться). Ні в бізнесі, ні в політиці, ні в соціальних рухах – у жодному з цих світів не було нічого постійного.

Мене завжди забавляють статті про всемогутність Facebook або Google, які збирають дані та можуть контролювати те, про що ми думаємо і за кого голосуємо. Недавній скандал зі слуханнями Марка Цукерберга говорить не стільки про те, що ми помиляємось, скільки про зростаючий страх всесвітнього співтовариства про те, що підсвідомість можна контролювати за допомогою комп’ютерних програм. Це було б верхом панування технологій, що вже казати про подальший розвиток штучного інтелекту.

Лише уявіть, що людьми можна маніпулювати, ігноруючи їх як особистість і звертаючись до того нашого другого «я», що не має як протистояти. Йдеться про колективний «гіпноз» або навіювання через алгоритми соціальних мереж. Це справді лякає. На місці кожного, хто хоча б раз замислювався про це, я би постарався максимально обмежити свою персоналізацію в інтернеті і проголосував би за того генія, хто придумав GDPR (постанова ЄС про Генеральний регламент про захист персональних даних).

Та чи не здається смішним таке самообмеження? Ховатися від камер власного ноутбука, читати довгі інструкції соціальних мереж і маскувати інформацію від «зовнішніх вух» через складні системи захисту даних різного рівня. Зрештою, зберігати інформацію на цифрових носіях, які не підключені до інтернету. Ця сучасна параноя витоку інформації, на якій успішно паразитують автори серіалів «Чорне дзеркало», «Світ Дикого Заходу», «Картковий будинок».

Людину – на смітник технологій

Куди сховатися від цього нового модного стресу? Звичайно ж, у світ офлайн – локальні співтовариства. Глобальний тренд на децентралізацію і локалізацію – це не порятунок, а радше тимчасовий притулок від того, чого ми боїмося. Треба іти геть – у маленькі міста, кудись, де немає Wi-Fi, енергійно працювати в землі, копатися в техніці чи дивитися ретро-фільми. Що завгодно, тільки подалі від нових загроз для нашої підсвідомості, які спокушають перетворити власний будинок в мережу датчиків.

Читайте також: Анатомия фейка: как тысячи пользователей соцсетей охотно позволяют оставлять себя в дураках

Головна причина страхів – нескінченно низька довіра до людини по відношенню до системи. Розвиток блокчейн технологій – це всесвітній маніфест і поклоніння алгоритму, який допоможе обходитись без довіри між людьми. Неначе ця довіра вже назавжди втрачена. Найбільш ймовірно, що криптоекономіка – це, все ж таки, не новий рівень суспільних взаємин, але сигнал про те, що глобалізації прийшов час стати іншою. Я не вірю, що ми зможемо обійтися без довіри – і підходи новітніх алгоритмів це доводять. Приміром, структура управління мережі EOS, де працює делегована демократія. Технології не можуть і не повинні замінювати людські взаємини.

У своїй книзі «Довіра: соціальні чесноти і шлях до процвітання» Френсіс Фукуяма пише про те, що існування довіри в суспільстві дозволяє знизити транзакційні витрати і зробити взаємини більш ефективними без потреби детально прописувати тексти договорів і законів. Аналогічну думку можна застосувати і до технологій. Якими б геніальними і складними не були алгоритми, практика показує, що найважливіше – це хто за ними стоїть.

Блокчейн не врятує

Майбутнє за економікою спільнот – наступним кроком після креативних кластерів. Ми живемо в час інформаційного та технологічного буму, де застарілі моральні й етичні установки з наростами лицемірства і зарозумілості поступово замінюються новою етикою, побудованою на прозорості та визнанні того факту, що більше немає місця, де можна заховати свою «другу думку». Гарним підтвердженням моїх слів є Colu Local Network - спеціалізований блокчейн, покликаний посилити локальні економіки різних міст і міських спільнот, забезпечивши їх безпечними і надійними інструментами для взаєморозрахунків.

Важливо прийняти кілька важливих фактів про наш навколишній світ:

– централізовані системи мертві, а держави порочні;

– децентралізація, побудована виключно на технологіях і не підкріплена людськими взаєминами, не здатна стати базисом для нового суспільного договору;

– економіка рухається до нового балансу, побудованому на поєднанні проектів, розроблених децентралізованими спільнотами і новими технологіями, які дозволяють цим співтовариствам ефективно обмінюватися ресурсами, знаннями, талантами та ідеями.

Читайте також: Як інтернет робить кожного з нас "трохи більше фашистом". ВІДЕО

Не існує ніяких правих і лівих, гомосексуалів і гетеросексуалів, сіл і міст, бідних і багатих країн, націоналістів і лібералів – ці загальні категорії мало що можуть сказати про світ, у якому ми живемо. Ці поняття навряд чи допоможуть краще керувати господарством, планувати сім’ю та працювати над балансом податків і регуляції у країні. Ми не побудуємо нового майбутнього, якщо будемо виходити на протести з ідеями минулого тисячоліття, намагаючись переконати себе в тому, що саме це має значення для нових поколінь.

Висновки

Сьогодні багато пишуть про можливі війни XXI століття: хтось боїться Росію, хтось бачить загрозу в президентові США, хтось за бомбу вповільненої дії вважає Північну Корею чи Іран. Кажуть, що інформаційна війна в самому розпалі, а її жертви – жителі України, Грузії, Сирії, Туреччини, і там інформація стає ще небезпечнішою за бомбу.

Війна – це ще один страх, який змушує нас вибирати авторитарних керівників, ховатися під «парасольку» централізації і хапатися обома руками за будь-яку інформацію, яка здатна нас заспокоїти (але не заспокоює).

У серці всіх парадоксів і небезпек сучасності лежить стрес і недовіра. Страх, підкріплений неправильною, знеособленою інформацією – кращий шлях до нової війни. Те, що відбувалося в Україні в 2014 році, – приклад повного відключення від своїх природних спільнот і джерел інформації. Це приклад того, як страх і стереотипи змушують людей іти на дурниці. Аналогічні процеси спостерігались на дивному референдумі про Україну в Голландії або на виборах президента США в 2016 році.

Ми всі потребуємо того, щоб знизити рівень напруженості та стурбованості, та не через втечу та відключення від соціальних мереж, а через нові форми співпраці та кооперації, доступні завдяки блокчейну та досвіду соціальних інновацій. А також завдяки новим молодим лідерам, які думають категоріями майбутнього.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram