18 серпня президент Росії зустрінеться в Німеччині з канцлеркою Анґелою Меркель, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. На перемовинах у замку Мезенберзі, що неподалік Берліна, лідери двох держав обговорять ситуацію на сході України, війну в Сирії та питання енергетики.

Думаю, що ця зустріч відбудеться в контексті тих, як кажуть росіяни, "недружніх кроків" із боку США, які вже анонсовані й викликали паніку в Росії. Адже економічний стан країни далекий від того, щоб дозволити собі перебувати під такими санкціями.

Для Москви стає очевидним: якщо так піде далі, то економіка не витримає. Як на мене, то у зв’язку з останнім вояжем Лаврова та Шойгу до Берліна й Парижа, а також попередніми зустрічами Путіна з Меркель, мова піде про вихід із ситуації. Тобто заходи, за яких санкції би не збільшували, а то й зняли.

Читайте також: Американській розвідці доручили взятися за Путіна та його сім'ю

Безумовно, Путін стоятиме на тому, що американці погані й тиснуть на Європу. Іншими словами, буде розігрувати давню лінію "розділяй і владарюй". Мовляв, погляньте, на ваші фірми (які будують "Північний потік-2") можуть чи вже найближчим часом накладуть серйозні санкції, а з тими тарифами та квотами починається реальна торговельна війна. Із такими й іншими аргументами Путін поїде до Меркель перетягувати Європу на свій бік, де Німеччина і справді є країною визначальною. Це буде спроба посіяти ще більші зерна недовіри між Європою та США.

Паралельно можна поговорити і про те, як усе ж вийти з Донбасу. Тобто як зберегти обличчя та вийти з Донбасу так, щоб насправді там залишитися. Це, як на мене, і є та надмета, яку Путін зараз перед собою ставить – шукати способи завершення кампанії на окупованих територіях так, щоб і далі мати на них реальний вплив зі своїми загарбниками в тій чи іншій формі. Путін консультуватиметься й торгуватиметься.

Та в нього якась дивовижна логіка. Заміть намагатися якось заспокоїти Захід він використовує протилежну з позицій нормальності тактику: вкотре накопичує військові спроможності на окупованих територіях. Це створює об’єктивну реакцію з боку Заходу – мабуть, готується до провокацій або чергової військової авантюри. Тобто він явно налаштовує Захід проти себе. Хоча, згідно з логікою Путіна, все навпаки: мовляв, мої вихідні позиції сильні, я торгуватимусь, а тому ви повинні дати мені більше, ніж можливо, я й сам того попрошу.

Це перемовини з позиції сили. І на таку російську логіку має бути аналогічна логіка з боку Заходу. Не вмовляння чи "дуже серйозні занепокоєння", а вчинки на кшталт американських – значні системні та глибокі санкції.

Читайте також: Футбольний приклад німецьких подвійних стандартів і браку усвідомлення небезпеки

Тоді шанси на те, що Путіна можна буде зупинити, значно зростають.

Домовитися з російським президентом сам на сам уже ніхто не зможе. Це та нова ситуація, яка вже стає очевидною і яку змінити неможливо. Тут або всі разом за санкції, або всі проти. Соло, а тим паче з Німеччиною, справа нереальна. Тим більше зважаючи на її політичний вплив і вагу. Та ось спробувати якимось чином поміняти через Німеччину загальну позицію – якраз те, що й хоче зробити Путін. Та чи вдасться?

Як на мене, він вже надто далеко зайшов у своєму нераціональному з позицій здорової логіки курсі, коли замість намагатися зробити ситуацію спокійнішою, тихішою та спустити її на звичайний ритм, відбувається зворотне – провокування на ще більше несприйняття Росії.

І сказати на цьому тлі стріляному німецькому горобцеві, що ми все забуваємо й починаємо нову сторінку, практично неможливо. Тож реальні домовленості малоймовірні. Принаймні щодо України.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram