Найважливіші для світу події прямо зараз відбуваються в Туреччині. Це зараз може дати старт всесвітній економічній кризі жахливих масштабів і пропорцій. На рівні Великої депресії 1929 року або навіть ще гірше.

Коли Реджеп Тайіп Ердоган у 2003 році прийшов до влади в Туреччині, він був дуже прогресивним і дуже ефективним керівником. Він почав вкладати величезні гроші не в олігархів і еліти, а в простих людей, тобто в медицину і освіту, а також в інфраструктуру.

Це дало свої плоди: у Туреччині розцвів дрібний і середній бізнес, виріс значний пласт креативного і працьовитого середнього класу, який і став запорукою процвітання країни. Але цей же клас став джерелом політичних проблем для Ердогана. Він став вимагати розширення своїх прав, зміни влади на виборах, свободи слова, зібрань і так далі. Простіше кажучи, він захотів перетворити Туреччину на справжню Європу.

Читайте також: Світ стрімко наближається до Третьої світової війни

Але до цього моменту Ердоган вже вжився в роль рятівника Туреччини, її героя, посланника небес, і національного лідера. У ньому оселилася і почала активно ділитися-плодитися диктаторська бацила. Це абсолютно звичайна історія.

В результаті головним його завданням став не розвиток країни, а збереження власної влади. Середній міський клас з союзника перетворився на ворога. Після невдалого військового перевороту 2016 року Ердоган провів масові чистки в силових структурах і органах влади, пересаджав сотні опозиціонерів і журналістів, провів дуже сумнівний референдум про зміну конституції, а потім – не менш сумнівні вибори президента, на яких переміг у першому ж турі.

Середній клас виявився викинутий на узбіччя політичного процесу. Опорою режиму стали люди, залежні від державних грошей. Чиновники, інші держслужбовці, поліцейські, армія, прокуратура. Крім того, виріс величезний і дуже впливовий клас наближених до влади олігархів, які отримують жирні державні замовлення на будівництво не дуже потрібних, але дуже дорогих об'єктів.

Система там така: держава залучає інвестора для будівництва величезного моста або аеропорту. При цьому вона йому гарантує, що цим об'єктом скористається скільки-то мільйонів осіб. Якщо не користується, то держава доплачує решту суми.

По всій країні як гриби почали рости будівництва століття, необхідність яких була під великим питанням. Ну навіщо в місті розміром зі Жмеринку, наприклад, величезний міжнародний аеропорт? Особливо якщо не дуже далеко, скажімо, у Вінниці, є такий самий? А ось в Туреччині останнім часом таких запитань ніхто не ставив – будували і все.

Аеропорт, звичайно, потім стояв порожній, а держава відвантажувало сотні мільйонів якомусь інвестору. Точніше, якому треба інвестору. Для нинішньої Туреччини це досить типова історія. Під такі проекти місцеві банки брали величезні кредити в доларах і євро на Заході. Держава при Ердогані теж не соромилися брати в борг.

З 2002 року зовнішній борг Туреччини (корпоративний і приватний) виріс зі 130 мільярдів доларів до майже півтрильйона. Це просто колосальна сума. Зараз її треба виплачувати, а грошей-то немає!

Якщо зовсім коротко, то в останні років 10 Ердоган дозволив своїм наближеним жити на всю котушку, ні в чому собі не відмовляючи. Але не згадав, що весь цей банкет – за рахунок боргу, віддавати який доведеться всій країні.

Ну і ось цей момент настав. Весь 2018 рік турецька ліра не надто різко, але неухильно котилася вниз щодо долара. Однак в серпні відбулося загострення: турецька влада посадила американського пастора Ендрю Брансона, запідозреного в організації заколоту. 1 серпня Мінфін США ввів санкції проти двох міністрів турецького уряду. Через 9 днів президент США Дональд Трамп оголосив про різке підвищення мит на турецькі сталь і алюміній.

В результаті всього за тиждень ліра втратила близько чверті своєї вартості щодо долара. За рік же падіння склало майже 50%. Вся країна стала наполовину біднішою. Це, звичайно, не додало популярності її лідеру. Який, однак, категорично заперечує свою провину в тому, що відбувається.

За словами Ердогана, в падінні курсу національної валюти і в повному хаосі в державних фінансах винен не він, а вороги, диверсанти, змовники і іноземні найманці. Це вони, виявляється, плетуть зловісні підступи проти здорової та динамічної турецької економіки. Вони підірвали курс ліри і свідомо тягнуть його на дно, щоб розхитати стабільність і зламати турецькі духовні скріпи.

У зв'язку з цим султан Ердоган запропонував три методи виходу з кризи. Перший – пошук і покарання ворогів. Зараз, я відчуваю, по всій Туреччині підуть арешти опозиції і журналістів, яких звинуватять у роботі на Захід. Рішуче, звичайно. Але складно сказати, чи допоможе... Другий метод – запудрити мізки населенню.

Ердоган вже закликав своїх підданих здавати в банки валюту і золото, купуючи знецінені ліри. Якщо чесно, я думаю, що таких дурнів він серед своїх співгромадян не знайде. Принаймні зараз, поки він же перебуває при владі.

Ну і третій метод – надія на волю Аллаха. На думку турецького президента, Всевишній налаштований допомогти Туреччині подолати нинішні труднощі і підвищити курс національної валюти. Тут теж є певні сумніви, засновані на Корані. Там сказано, що тільки Аллах "про всяку річ втаємничений", а зовсім не Ердоган. Це повною мірою відноситься й до курсу турецької ліри.

Запропоновані президентом методи боротьби з фінансовою кризою представляються досить ненадійними. Тому турецьке суспільство всерйоз обговорює четвертий. Він називається "закордон нам допоможе".

І тут ми підходимо до найцікавішого. Багатомільярдні турецькі будівництва століття фінансувалися, як я сказав, з позикових коштів. В борг брали турецькі банки, а давали – європейські: італійські, іспанські та інші.

Якщо Туреччину спіткає фінансовий крах, європейці недорахуються двох-трьох сотень мільярдів євро. Точної суми, думаю, ніхто зараз не скаже, але порядок такий. (Україна, нагадаю, зараз просить МВФ виділити їй один мільярд. А тут мова про сотні!)

Це може призвести до падіння вже італійських та іспанських банків. А вони, в свою чергу, кредитувалися у французів і німців. Виходить ефект доміно, причому, чим далі зайде ця історія, тим важчими будуть її наслідки.

Фінансисти це розуміють, тому курс євро вже пішов униз. Ринки побоюються серйозних проблем у європейських банків. Власне, на це й розраховують турки. На їх думку, Європа зараз зважить всі "за" і "проти", і почне рятувати турецьку економіку. Не з альтруїзму, а щоб потім не довелося рятувати власну.

Читайте також: Данилишин: Нинішнє погіршення ситуації з інфляцією в Туреччині – не раптова проблема

Я думаю, саме тому Ердоган не збирається скорочувати потік порожніх, нічим не забезпечених лір в економіку. Ну правда: навіщо робити життя своїх підданих гірше, якщо Європа все одно за все заплатить?

До речі, у турецького султана є і ще один важіль вибивання з Європи грошей – біженці. Прямо зараз в його країні перебуває приблизно три мільйони осіб з різних країн Азії, які з нетерпінням чекають можливості рвонути в Грецію, а звідти – на північ, до Німеччини.

Зараз Анкара стримує цей потік, не даючи біженцям перепливати на грецькі острови в Егейському морі. Але якщо німці не дадуть Ердогану грошей, то він може й відкрити хвіртку. В цьому випадку Європі світить повторення 2015 року, коли дороги континенту заповнили нескінченні низки мігрантів з усієї Азії. В Європі цього точно ніхто не хоче, тому Ердоган може дуже успішно шантажувати ЄС міграційним шлюзом.

Я думаю, що ця історія закінчиться так: Європа, скриплячи зубами, відсипле Ердогану грошей на відновлення турецької економіки. Він оголосить себе великим економістом і пересаджає ще кілька тисяч осіб, які висловлювали сумнів щодо його талантів. Причин хвороби турецької економіки це не прибере, але найгостріші симптоми така терапія зніме. На певний час. Далі все одно будуть рецидиви – ще гостріші, ніж зараз.

Якщо ж Німеччина і ЄС виявлять принциповість і не стануть рятувати Ердогана з ями, яку він сам собі викопав, то наслідки можуть бути дуже сумними. Спочатку обвалиться Туреччина, потім – країни Південної Європи, потім серйозні проблеми почнуться вже й у жителів півночі. На цьому тлі різко впаде євро і виросте долар, що дуже невигідно для американських експортерів. Проблеми почнуться і у США. В процесі одна за одною, як свічки, будуть згоряти слабкі сировинні економіки, на кшталт України і Росії.

Читайте також: Україна як зручний транзит для нелегальних мігрантів в Європу

Загалом, весь світ може опинитися у вкрай неприємній ситуації. Якщо хто пам'ятає, щось подібне було в 1998 і в 2008 роках. Зараз ось рівно 10 років минуло – нова фінансова криза тут як тут! Чекаємо з нетерпінням!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram