Один мій товариш любить повторювати: можливо я видамся вам параноїком, але мені за це платять.

Дійсно, робота експерта, що займається проблематикою безпеки і міжнародних відносин – бути трохи параноїком.

Я про ситуацію з хімічним забрудненням в північному Криму.

Цікаво, що минулого року західні партнери України запросили мене в якості одного з тренерів на стратегічну гру для керівників силових відомств України.

За легендою гри учасники мали представляти Україну, Росію, США, ЄС та Молдову в гіпотетичній ситуації, коли в окупованому Криму відбувається потужний викид отруйних радіоактивних речовин з ядерного реактора. Забруднення сягає значних територій на півдні України, де починається паніка, що місцями переходить у заворушення. Після чого Росія вводить на південь України "миротворчий контингент" для стабілізації ситуації.

Якщо хто ще не зрозумів, я зараз говорю про ситуацію в Армянську, де, між іншим, викиди хімічних речовин за заводі Титан ставалися і раніше, але ніколи не були такими інтенсивними як зараз.

А ще я помітив, що хімічне забруднення сталось в той момент, коли РФ розпочала активну інформаційну кампанію по звинуваченню супротивників Ассада в підготовці до інсценування хімічної атаки на території Сирії.

І ось тут нашому уряду згадати б ті тренінги, які для нього організовують мудрі партнерські уряди.

Читайте також: Армянск сопоставим с Чернобылем, но реакция властей и народа как будто это учебная тревога. ФОТО

Реагування на ситуацію тимчасовим перекриттям адмінкордону на в"їзд в Крим і заспокійливими закликами Borys Babin не панікувати і продовжити моніторинг ситуації, можливо, не зовсім достатньо?

Особливо коли мова йде про території, де ми очікуємо російське вторгнення, і про місця проживання українських громадян у вимушеній окупації.

Чому б не спробувати поводити себе більш активно?

Наприклад направити гуманітарний конвой в північний Крим? Або під об"єктивами українських телеканалів колоні ДНС не спробувати увійти в Крим для надання допомоги у ліквідації техногенної катастрофи і надання допомоги постраждалому населенню? Це ж все таки українська земля і українські люди?

Або якщо ми досі боїмось показувати, що наше – це наше, то де заклики до ООН чи там Організації з заборони хімічної зброї негайно провести інспекції в Криму та повідомити Україну про реальний стан справ? Чи британський досвід хороший лише, щоб по телевізору дивитись і підтримувати британські висновки про злодіяння росіян? А самим щось зробити?

Читайте також: Проклятие "Титана": катастрофа советского разлива

Звичайно, більш активними мають бути і превентивні дії по допомозі населенню і на материковій Україні.

В плані реагування української влади перші тижні ситуації з хімзабрудненням в Армянську стали новим "невеликим Азовом" свідченням повної інертності, непрофесійності, некреативності.

Ні настрою, ні навичок боротися за український інтерес у цієї влади немає. Хочеться парадів

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram​​​​​​​