І от далеко за першу ночі, а я читаю новини про Гітлера в журналі "Перець", надруковані ще за його життя, і їм чорнослив, на покуночку якого, за іронією долі, цінник 14,88 грн. Випадково натрапила на торрентах на майже повний архів журналу "Перець". Я не уявляла, що він виходив вже наприклад у 1943-му.

Так дивно читати про історичні події в майбутньому часі. Оці карикатури та сподівання, оцей Гітлер, який живий, але от-от ми його загонимо – й уже вибираємо в гуморесках, на якому дереві краще повісити. І виставляємо нацистам "щот" за поламані об них граблі.

Читайте також: Одним миром мазані: совєти = нацисти, СРСР – окупація

До речі, в числі за травень-червень 1945-го наклад журналу був вказаний 50 тисяч примірників – це у країні, виснаженій війною.

Також вперше бачила карикатури на Бандеру, надруковані ще за його життя, 1947-го. Там він, звісно, намальований поруч із Гітлером і називається "Переміщений Бандера".

Читайте також: Страх – зброя в інформаційній війні проти України

На журналі "Перець" я виросла, перечитавши всі випуски, які тільки знайшла в бабусі на горищі. За 1943-й рік номерів там звісно не було – бо бабуся якраз була вивезена примусово у "Великонімеччину". І за 1947-мий теж – але я добре пам'ятаю бабусю на світлині цього часу – змучену, вихудлу, із загостреними рисами обличчя вчительку, й дітей – різного віку, замурзаних, у пом'ятих темних полотняних сорочках.

Таких на сторінках журналу не малювали, там якраз щасливі закарпатці серед пишної природи на кольоровій ілюстрації радіють першій артілі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram