Степан Бандера (1909 – 1959) – провідник ОУН, обраний ІІ Великим збором ОУН у Кракові (1941)

4 квітня 1941-го у Кракові завершився ІІ Великий збір ОУН, який взяв курс на революційну боротьбу за українську самостійну соборну державу, що в майбутньому привело до збройної боротьби ОУН і УПА 1940–1950-х років.

Наради тривали майже місяць впродовж березня – початку квітня 1941-го. Пленарні засідання відбувалися в організаційному приміщенні на вул. Дітля, наради комісій і підкомісій – по інших приватних та організаційних квартирах, найбільше на вул. Зеленій, 20.

У роботі збору взяли участь близько 70–100 осіб, із яких було 68 делегатів із правом голосу, зокрема 16 – з українських земель "під московською окупацією".

Повний текст – за посиланням

Головував на пленарних засіданнях Михайло Кравців (найстарший віком учасник), часом його підміняв Володимир Горбовий, як заступник.

Читайте також: 75 років тому в Києві нацисти вбили одного з керівників ОУН. ФОТО

Праця велася в політичній, ідеологічно-програмовій, організаційній, військовій, пропагандивній і виховно-вишкільній комісіях.

У підготовці матеріалів збору основну роль відіграли Дмитро Мирон, Ярослав Стецько, Ярослав Старух, Іван Мітрінґа. Жвава дискусія відбувалася з ідейно-політичних питань, в якій вирізнялися також Омелян Лоґуш, Дмитро Маївський, Лев Ребет, Василь Ривак і Михайло Турчманович.

Михайло Кравців (1887 – 1974) – голова ІІ Великого збору ОУН, обраний генеральним контрольним ОУН

Великий збір ухвалив нові устрій, програму та символіку ОУН, прийняв постанови у справі Андрія Мельника та його прихильників, обрав нове керівництво. Провідником став Степан Бандера, генеральним суддею – Володимир Горбовий, генеральним контрольним – Михайло Кравців. Обрано також Велику раду, покликану контролювати роботу Проводу.

Після закінчення збору Степан Бандера відразу призначив членів Проводу ОУН. Ними стали Ярослав Стецько (перший заступник), Микола Лебедь (другий заступник), Степан Ленкавський (референт пропаганди), Василь Кук (організаційний референт), Микола Климишин (фінансово-господарський референт) та інші. Повністю склад Проводу невідомий, але до нього відтоді ймовірно входили теж Іван Ґабрусевич, Іван Климів, Дмитро Мирон, Іван Равлик, Осип Тюшка та Ріко Ярий.

Володимир Горбовий (1899 – 1984) – заступник голови ІІ Великого збору ОУН, обраний генеральним суддею ОУН

Саме ІІ Великий збір остаточно оформив революційну ОУН на чолі зі Степаном Бандерою, що ввійшла в історію як співорганізаторка визвольної збройної боротьби ОУН та УПА.

Читайте також: Історія однієї підпільної друкарні: зброєю українських повстанців було і слово. ФОТО

Досі гуляє неграмотне твердження, що то була нібито якась "бандерівська фракція". Таке бездумно переписують із полемічних публікацій іще тих часів навіть поважні сучасні історики.

Насправді ж про фракцію можна говорити лише щодо періоду кількох місяців кінця 1939-го – початку 1940 року.

Стаття Ярослава Старуха-"Гомона" про ІІ Великий збір ОУН. Гомін [Старух Ярослав]. Другий великий збір ОУН // Наша боротьба. – 1941. – Ч.2. – С.11

Гомін [Старух Ярослав]. Другий великий збір ОУН // Наша боротьба. – 1941. – Ч.2. – С.12

Гомін [Старух Ярослав]. Другий великий збір ОУН // Наша боротьба. – 1941. – Ч.2. – С.13

А вже 10 лютого 1940-го створений революційний провід на чолі з Бандерою, й обидві течії націоналістів почали розбудовувати власні структури. При цьому до серпня 1940 року ще вели переговори про порозуміння, а відтак почали діяти як повністю окремі організації, хоча й під однією назвою. Така ситуація ані в українській, ані світовій історії зовсім не така унікальна, щоб ці зовсім окремі організації називати фракціями – й усупереч словниковому визначенню, й усупереч здоровому глузду