Ніхто не заборонить росіянам іти шляхом їхньої долі. Навіть самі росіяни.

Усім відомо, що впродовж кількох років були цілковито окуповані Литва, Латвія, Естонія, Білорусь та Україна (моє рідне село, наприклад, майже три роки: 33 місяці). На деякий час (зовсім невеликий) була окупована частина Грузії. Так само на якийсь час (десь довший, десь коротший, але порівняно із країнами Балтії, Білоруссю й Україною – незначний) була окупована невелика частина Росії. Невелика, але яка саме? Один відсоток, два відсотки?

Питаюся тому, що несила вже чути від росіян їхню безглузду (і безпорадну) мантру про те, що десятки відсотків російських домогосподарств досі (тобто наприкінці другого десятиліття ХХІ століття) не мають газопостачання або ватерклозетів у своїх будинках, бо Росія аж так постраждала під час Другої світової війни.

Мені здається, тут поєднані дві брехні.

Читайте також: Якою є російська людина й на чому "рускій мір" стоїть

Брехня перша. Росія завдяки окупації згаданих республік СРСР отримала могутній промислово-технічний поштовх: сотні науково-дослідних інститутів і передових на той час (побудованих американцями) заводів було перекинуто в Росію, що започаткувало там розвиток науки й виробництва. (А якщо додати до цього такі факти, як-от, наприклад, утворення в Пермі першокласної балетної школи завдяки евакуації туди Маріїнського – тоді тимчасово Кіровського – театру, то до науково-виробничого прогресу слід додати й культурний.)

Брехня друга. Лише 1 чи 2% російської території (оце я й хотів би уточнити) було окуповано. Чи постраждали вони? Так. Так-то так, але зовсім не так, як наполягають російські пропагандисти. По-перше, масових бомбардувань (найбільш руйнівного фактора бойових дій) зазвичай зазнавали великі міста з потужним військово-промисловим потенціалом. Таких у Росії порівняно з Німеччиною було зовсім небагато. По-друге, саме Німеччина була зруйнована вщент. Всім відомі страшні масові бомбардування Берліна, Дрездена, Гамбурга. З іншими великими містами було не набагато краще або зовсім не краще. Я вже був писав колись, що Франкфурту-на-Майні, приміром, союзники не влаштували такого апокаліпсиса, як Гамбургові чи Дрездену, але методом постійних "невеликих" нальотів із пізньої осені 1944-го до весни 1945-го досягли того, що в місті лишилося стояти 15 % стін.

Читайте також: Знищити Київ. Перша в Другій світовій спроба стерти історичне місто з лиця землі

До чого це я? До того, що знищена станом на весну 1945-го року Німеччина вже наприкінці 1950-х років відродилася й досягла такого рівня життя, що німці перестали влаштовуватися прибиральниками, вантажниками й різноробами – і для некваліфікованої роботи довелося масово завозити турків (із цього почалася їхня еміграція до Німеччини).

І не кажіть мені про план Маршала (друга безпомічна мантра росіян) – бо без усякого плану Маршала ті республіки СРСР, які були захоплені німцями цілком і на кілька років, вже через 20-25 років після війни знову жили краще, ніж Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка. Те саме стосується й Польщі з цілковито знищеною Варшавою. Яку поляки не просто відбудували – відродили, реставрували. А от росіяни єдине своє справді зруйноване місто – Сталінград – реставрувати не стали: а навіщо?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram