"Це Україні визначати свій шлях – хоче вона вступати в НАТО чи ні", – підкреслив генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберґ перед зустріччю з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим – одним із найодіозніших опонентів євроатлантичної інтеграції нашої країни.

Столтенберг нагадав, що 29 країн-союзників й Україна вирішуватимуть, чи готова Україна, чи відповідає вона стандартам НАТО. Здавалося б – ідеальна формула, ніякої Росії в ній не проглядається, як не проглядалося ніякої Росії в прийнятті до НАТО Польщі або Латвії. Однак і без урахування думки Кремля перешкод – аж надто.

Найсерйозніші проблеми – в настроях у самому українському суспільстві. До нападу Росії на Україну на прихильність більшості українців ідеї євроатлантичної інтеграції можна було не розраховувати. Якщо в питанні європейської інтеграції перемагав навіть не телевізор, а холодильник – багато хто розумів, що в Євросоюзі жити краще, ніж у союзі з Москвою, то в своєму ставленні до євроатлантичної інтеграції середньостатистичний українець мало відрізнявся від середньостатистичного росіянина, залишався тим самим дрімучим "совком", шанувальником "талантів" Путіна.

Читайте також: Рада підтримала законопроект про зміни до Конституції щодо курсу до ЄС та НАТО

Війна змінила настрої великої кількості людей – але навіть зараз їх усе ще недостатньо, щоб розраховувати на успіх референдуму про вступ до НАТО. Більш того, щойно ситуація на фронті заспокоюється, йде із пріоритетних новин, кількість прихильників НАТО в нашій країні починає зменшуватися.

Парадокс у тому, що поки Росія окупує нашу територію, ми можемо розраховувати на підтримку ідеї євроатлантичної інтеграції хоча б половиною населення, але не можемо розраховувати на вступ до НАТО. Якщо Росія піде, наші шанси на вступ відразу ж зростуть – але кількість його прихильників зменшиться. Думати на перспективу українське суспільство так і не навчилося.

Непросто буде розраховувати й на розуміння всіх країн-союзників. Все ж за попередніх хвиль розширення Росія ще не мала такого впливу в Європі; вона робитиме все можливе, щоб загальмувати українську євроатлантичну інтеграцію за допомогою своїх "симпатиків". Але ще більше значення має вплив двосторонніх конфліктів України із країнами-членами НАТО, їх наслідки ми часто просто недооцінюємо.

Читайте також: Магера: Членство в НАТО – питання не політичної доцільності, а національного інтересу

Найяскравіша ілюстрація такої недооцінки – ситуація із прийняттям у НАТО Македонії, яка була готова до цього багато років тому. Греція, яка заперечувала проти конституційного імені Македонії, заблокувала її прийняття до НАТО прямо на саміті альянсу. І тільки зараз, коли Скоп'є й Афіни близькі до компромісу, з'явилася можливість повернутися до прийняття Македонії в НАТО – при цьому невелика балканська країна зіткнулася ще й із протидією з Москви.

Цей досвід потрібно врахувати, тим паче, що від вступу в НАТО залежить збереження української державності як такої. Якщо ми хочемо цього збереження, нам потрібно відповідати стандартам НАТО, переконати українське суспільство й домогтися компромісу із сусідами-членами НАТО. Альтернатива є простою – вступ до Росії областями.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram