Цю тему постійно використовують – трохи рідше на парламентських виборах, але практично завжди на президентських, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог Володимир Фесенко. Тему статусу російської мови порушував і Леонід Кучма ще 1994 року, й Віктор Янукович у 2004-му. Інша річ – різниця між їхніми обіцянками й тим, що вони робили, ставши президентами. Наприклад, Кучма в результаті проводив зважену мовну політику. Йшлося про м'яку українізацію: помірну та гнучку. Деякі критикували його за те, що він не дотримався обіцянок, які могли б розхитати ситуацію, а навпаки – діяв у результаті в правильному напрямку.

На жаль, у Януковича ситуація вийшла гірше. Мовну тему використовували 2004 року й уже менше – в 2010-му, тоді більший акцент був на соціальних питаннях. Але все ж нехай побічно, але мова залишалася головною темою, яку активно використовували для мобілізації російськомовних виборців. Тема мови стала темою політичної ідентичності. "Партія регіонів" непрямо, але досить активно й ефективно позиціонувала себе як партію російськомовних. Пізніше, вже десь у 2007-му й на виборах 2010-го вони, звісно, намагалися розширити свою електоральну базу за рахунок Центральної України. Тому тему мови все-таки не форсували.

Читайте також: Письменник: Мовний кордон – один із головних чинників виживання України

Взагалі закон правильний, його потрібно ухвалювати, але діяти гнучкіше й акуратніше. Головна проблема в тому, що регулярне використання мовної теми як політичного інструменту працює на розкол електорату. Однак я вважаю, що на виборах-2019 мовна тема все ж таки не буде головною. Її, звісно, використовують, зокрема президент, але серед запропонованих законопроектів проголосували за помірний документ – не політтехнологічний.

Якби хотіли додати перцю, показати боротьбу "за українську мову", то у президента діяли б радикальніше. Тому йдеться про внутрішній конфлікт інтересів. З одного боку, цю тему хочуть використовувати на виборах і показати, що президент чимало зробив для зміцнення позицій української мови, особливо в інформаційній сфері. А з іншого – є розуміння того, що потрібно не нашкодити, не погіршити ситуацію.

Читайте також: Українська мова – дієвий інструмент нашого захисту

Хоча вийшло ризиковано. І тут зіграли свою роль настрої войовничого патріотизму в Раді. Наближення виборів – і президентських, і парламентських – підсилюють ці емоції. Деякі депутати займають цілком щиру ідеологічну позицію – Княжицький та інші. Група досить велика. Інша річ, що вони не зовсім точно розуміють ситуацію в регіонах ризику. Особливо мене хвилює Харків і Одеса.

Є також інший ризик. Хоча політичні сили, які просувають цей закон, спробують використовувати його у своїх електоральних інтересах, хоч-не-хоч вони підіграють прямо протилежному флангові. У тому, що "Опозиційний блок", "За життя" й інші мураєви-новинські спробують використовувати закон у своїх інтересах, немає жодних сумнівів. Для них уже існує одна така тема – релігійна: вони борці за збереження Московського патріархату. Тепер, на жаль, додалася ще й мова.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram