Мала нагоду прочитати збірку статей про книгу, написану Германом Гессе. Перша стаття ще 1901 року. Втім, можна й не дивитись на рік написання, бо чимало думок дуже важливі й зараз. Якщо я висловлюю невдоволення з приводу того, як проходить в Україні (світі) літературний процес, то отримую у відповідь негатив і обструкцію. Хай – но спробують спрямувати гнів на таку шановану особу як Герман Гессе. Звісно, завжди знайдуться епатажні дилетанти, які вважатимуть, що Гессе переоцінили, Сервантеса також, а з Шевченка зробили міф… Однак кришталево чиста проза автора «Нарциса і Гольдмундв» та «Мандрівників на світ» дзвенить і сяє для тих, хто має бодай крихту літературного смаку.

Поділюся думками як Гессе, так і про нього. Письменник виріс на традиціях німецької літератури, знав її глибоко і досконало, і укріпився завдяки цьому на Парнасі, готовий ще й зараз кожному спраглому вділити горнятко води з касталійського джерела. Він зумів опанувати універсальну мову символів і став близьким для інших народів. Його книги підтримують нас в лихі часи.

1.Теж – письменники. Гессе іронізує над тими, хто безпідставно називає себе письменниками і вважає це епідемією ще на початку ХХ ст. Йому було тоді двадцять з лишком років. Цікаво, що б він сказав, побувавши у нас в Україні й почитавши Фейсбук, де піарять самих себе і своїх приятелів у хвіст і в гриву.

Читайте також: У теперішньому Львові я можу бути ким я є і ніхто не переслідує мене за мою мову чи мою культуру –  блогерка

2. Письменник, якщо він справжній, пропонує за відсутності попиту, і цим вигідно відрізняється від кон’юнктурників. Тому він ніколи не переплюне останніх накладами своїх книг. Всі великі книги були і залишаються неуспішними. Але перевидаватися мусять,щоб бути доступними і впливати на розвиток літератури

Отримуючи рукописи від початківців, Гессе врешті зрозумів,що не має права визначати наявність таланту в когось, бо талант може загинути чи навпаки розквітнути, і тоді він почуватиме себе незручно.

А ця думка мені подобається особливо: я не позичаю книжок тим, хто багатший за мене.

5. Гессе кепкує над критиками-підлабузниками і критиками-кілерами і вважає, що критик мусить мати добру освіту і літературний смак. Тоді в нього буде чуття доброї книги. А об’єктивною критика не мусить бути. То не її парафія. Критик в ідеалі – співрозмовник.

6. Напередодні Другої світової війни Гессе припускає, що у її вогні можуть згоріти духовні здобутки цивілізації. Залишиться кілька священних книг, які знатимуть напам’ять вцілілі люди: Веданта,Новий Заповіт, які володіють силою зачаття нової літератури.

7. Закони духу так само мало змінюються, як і закони природи. Хоча й за останні два століття література демократизувалась, існує анонімне підпілля, яке виправляє і коригує дух і ніщо справді вартісне не пропадає. (Це втішає).

8. Справжній письменник не той, хто робить просте значущим, а пише просто про важливе.

Читайте також: Про справжніх читачів та імітаторів

9. Гессе висміює критиків, які вважають, що письменнику треба йти у життя, бути зразковим підданим і добропорядним сім’янином (згадаймо «Степового вовка») Воно, звісно, затишно і вигідно писати про ощасливлених Попелюшок, благородних злодіїв і романтичних зеків, такий собі літературний шансон. Розчулені сльози читачів – це золотий дощ для видавців і автора. Але для літератури це спам.

10. Те саме стосується закликів йти в ногу з часом. Себто, бути в тренді, як тепер кажуть. Замість того,щоб писати про проблеми веймарських бюргерів Гете втік до Іфігенії і доктора Фауста. Ось тому й ніхто не читав клятого Гете, бо це ж не цікаво… І не читає досі.

Я багато ще могла б наскубати думок у шановного метра Германа Гессе, який колись закінчив автобіографію словами: « А зараз я сиджу у в’язниці за розтління неповнолітньої і малюю на стіні корабель, щоб втекти». Просто не хочу втомлювати насамперед теж-письменників, які марять мільйонними накладами і рейтингами. Їм потрібні сили для конкуренції та промоції. До речі, Гессе теж добре посміявся над рейтингами. Бо люто заздрив, хоч таки й отримав Нобелівську премію, яку в нас колеги готові дати кожному приятелеві (після себе, ясна річ). 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram