Я би не радив притомним громадянам України, які займались певною політичною діяльністю і декларували проукраїнську позицію, взагалі їздити на непідконтрольну територію. Чому? Бо ми не можемо контролювати там їхню безпеку, українська держава не може бути гарантом забезпечення їхніх прав і свобод.

Під прицілом в першу чергу люди, які мали якісь погляди, писали пости у Фейсбуці, виходили на акції, мітинги. Таку людину можуть спокійно арештувати і сказати, що це вона – терорист, пришити їй якусь державну зраду і посадити на підвал на 10-15 років.

Читайте також: Как в Луганске готовяться к "выборам"

Більше того – ситуація в "ЛДНР" ще складніша, ніж в Росії. Росія, якби там не було, визнана всіма державами світу, має офіційні інститути влади… Навіть в ситуації із Сенцовим бачимо його фотокартки, як він проходить обстеження. Ми як держава у випадку його незаконного ув’язнення можемо апелювати до міжнародної спільноти, то на непідконтрольній території у нас нема ніяких державних інститутів.

Це квазіреспубліки із квазіорганами. Це означає, що в цьому випадку навіть не може бути апеляцій до міжнародної спільноти. Як приклад, можу навести ситуацію із Станіславом Асєєвим, де за більш як півтора року його ув’язнення в "ДНР", до нього лише один раз завітав представник ОБСЄ, щоб пересвідчитись в даних про його поганий стан.

Читайте також: Губарев признал, что Донбасс оккупирован Россией. ВИДЕО

Це було минулого місяця і цю зустріч ми змогли організувати під великим тиском. Все. А все інше, як людина себе почуває чи щось потребує, і взагалі, в яких умовах утримується, – це дізнатися неможливо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram