Чому Україна є тією землею, що робить своїми патріотами людей самих різних національностей та віросповідань? Можливо ці землі якісь особливі?

Порядок буття, уклад співіснування громад, на цих землях, на моє щире переконання, зародився в часи останнього льодовикового періоду. Археологічні знахідки говорять про те, що саме тоді велика група людей і ще більша група тварин опинилась на територіях сучасних Черкаської та Київської областей. У долині Дніпра, де геологічні особливості – розломи кори земної, давали досить тепла, щоб трохи пом’якшити суворі умови протікання світової катастрофи. Ці землі були оточені з усіх боків стінами льоду. У щоденній боротьбі з обставинами, вижили тільки ті істоти, що навчилися співіснувати одне з одним. Одні набули навички вживати в їжу молоко тварин, а інші навчились віддавати це молоко. В процесі такої багаторічної взаємодії чи симбіозу змінилась їх природа. Зокрема, їх генні набори стали тому підтвердженням.

Читайте також: Сучасні українці є жертвою і плодом жахливого XX сторіччя – Дроздов

Прадавні мешканці цих земель народили цілу плеяду оповідань про сутність Світу. У них була своя модель теорії утворення Світу. Вони, наші далекі пращури, наділили Землю надприродними якостями, наділили її душею. Вони наповнили своє відношення до Землі духовним баченням єства. І відповідно створили уклад буття, що витікав з такого світогляду. Вони породили Цивілізацію.

Саме із цією світоглядною моделлю світосприйняття боролися усі відомі нам загарбники. Починаючи від «князів київських» закінчуючи «комуняками». Вони повсякчасно намагалися знищити оту «частку Землі» (частку Бога) в душах українців. Знищити здатність на підсвідомому рівні відрізняти добро від зла.

Приходячи із своїми озброєними ватагами-арміями, наділяли мешканців тих країв новою мовою (кирилиця), нав’язували нову віру (Русь хрестили всупереч бажанням місцевих людей) та силою намагались змінити не стільки образ та спосіб життя, як «відібрати душу» – спорідненість із Землею.

І де вони усі? Цивілізацію не можливо перебороти силою або приручити через тортури, її можна тільки фізично знищити.

Природнє не можливо від’єднати від природи. Українці зберегли шану до своєї Землі не втратили зв’язок із джерелом ідентичності.

Змінивши заради збереження свого життя форму, примудрилися вберегти сакральний зміст. Вони пронесли крізь всі поневіряння сакральні символи – візерунки долі, пісні, поезію та легенди.

Читайте також: В українців повністю панує індивідуалізм у формі "власника-дикуна" – експерт

Саме так живе зв’язок поколінь. Душа нації відроджується, черпаючи силу тих місць, де народилася Цивілізація. І українська цивілізація носить зміст духовної. Нас об’єднують речі, які не можна помацати, їх можна тільки відчути. «…Десь на краєчку відчуттів нездалих органів чуття людського ми можемо почути голос рідної землі» та висловити його у творчості народній.

Минули часи. Пролетіли тисячоліття. Але «вплив землі цієї» не подівся ні куди. Все так, як і тисячі років тому, «Земля рідна» змінює нас, тих що живуть тут.

Це як взаємодія провідника електричного струму в магнітному полі – абсолютно одним чином він реагує на зміни напряму силових ліній магнітного потоку.

Електрорушійна сила, що виникає під час взаємодії полів, призводить до руху провідника. Так і ми, індивіди, абсолютно певним, чітко визначеним чином реагуємо на зовнішні соціальні прояви.

Багато вчених, що вивчають українське суспільство, відмічають незвичне прагнення «українців» (людей, що живуть тривалий час в Україні) до чітко окреслених чеснот. Майже аномальне відчуття «справедливості» керує нашими вчинками на підсвідомому рівні. Ми не сприймаємо неправедні вчинки на «генному рівні». Українці не можуть довго терпіти несправедливість. Можливо це тому, що українці сприймають оточуючий їх природній світ як живу істоту. Пані Лариса Брюховецька, зокрема, вважає що «національна ідентичність українця розкривається у в нерозривній єдності з природою».

Читайте також: Визначальна національна риса українців – пообіцяти і не зробити

Тобто не кров, або національність визначає факт належності в середині себе до української ідентичності, а саме світосприйняття.

Внутрішня реакція індивіда на зовнішні події зумовлена його сприйняттям природніх факторів. Іншими словами, саме ця земля формує певну матрицю людських чеснот. Ми утворили в наших душах цивілізацію духовності.

«В нас немає ні чого, крім самих себе» – ця фраза характеризує всю суть нашого буття. Ми народжуємось на цей світ і йдемо з нього у повній самотності. Внутрішня самотність дає нам орієнтири для прийняття рішень у побуті, у побудові стосунків із оточуючим світом. Ота сама «совість», це і є основне мірило (інструмент для вимірювання) людської поведінки. Адже кожен з нас, українців, шалено і до нестями прагне здійснення справедливості майже в усіх її проявах.

Ми маємо неймовірний потенціал до створення справедливого суспільства. Можливо «вже сьогодні» саме й настає «той самий час» для реалізації наших найщиріших прагнень? Може настав час перенести «Цивілізацію справедливості» з світу духовного до Матеріального Світу?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram