Ось чую срачі щодо офіцерів, котрі годуються на чужій крові, або ховаються по тилах, або... 

Та так, війна така, всяке буває. Але не треба про людей погане, однією лінійкою... Всі ми різні. Солдати й командири, генерали й командуючі. Всі живі люди.

Бо що таке офіцер? Той самий солдат, тільки погон більший. А зброя загалом менша (пістолет або АКСУ). Та відповідальність за людей... Чим вище звання, тим більший тягар відповідальності, бо більше людей під його керівництвом.

Читайте також: Соцмережі занадто повільно реагують на виклики інформаційної війни

За своїх командирів можу сказати. Ротного (потім комбата) знаю як рідного дядька. Бо спали в сусідніх палатках, одну кашу їли... До дівок в нього відпрошувався, тайкома, неофіційно))).

Комбрига бачив на передовій позиції частіше, ніж Ахмєтова по каналу "Україна". А майор Вербило, якого всі хають, був першим, хто насправді вчив хлопців на полігоні як вестися в бойових умовах. А не люблять його саме за те, що був принциповим, особливо в питаннях боротьби з аватарством... 

Читайте також: Головний військовий прокурор проти ветеранів війни?

І безліч інших офіцерів, котрі в важких умовах приймали надважкі рішення. Гадаєте, легко посилати на смерть солдата, з яким вчора кашу їв, анекдоти травив? А доводиться. Бо інколи краще ризикнути життям одного, ніж наразити на небезпеку цілий підрозділ. Хтось мусить бути попереду, першим, щоб лишитись єдиним...

Тому не треба погано про офіцерів. Великим загалом саме завдяки їм ми отримували ті перемоги, якими пишаємось.
Бо вони теж солдати, з однієї з нами шеренги...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram