Я об’їздив усі закапелки Центрально-Східної Європи, був скрізь – від затурканих сіл до багатих метрополій, і в кожному регіоні мене намагалися переконати, що саме цей край є унікальним. У нашій частині світу кожне задуп’я впевнене у власній неповторності. Але все ж я мушу визнати, що Істрія таки особлива.

Істрія – це найбільший півострів у Середземному морі. Нині він розділений між Хорватією, Словенією та Італією. За площею він не дотягує навіть до української області, зате культурної спадщини має на кілька держав. Зрештою, найважливішу роль тут відіграло географічне розташування – вислів genius loci ідеально пасує до цього регіону.

Читайте також: День в оливковому гаю: як у Хорватії виготовляють оливкову олію

По-перше, це середземномороське узбережжя, а отже – багатий світ давньогрецької цивілізації, продовжений Римською імперією. Пізніше приморські міста Істрії належать Венеційській республіці, і саме в цей період будують прекрасні будинки, що донині притягують тисячі туристів. Порти Істрії о тій порі – потужні й розвинені, а до місцевого населення долучаються представники десятків інших національностей, що припливають сюди як купці чи моряки. У той же час внутрішня, материкова частини півострова входить до складу Священної Римської імперії.

Пізніше – регіон стає частиною Австро-Угорщини, а місто Пула перетворюється на базу габсбурзького флоту. Між Першою та Другою світовою війнами Істрія входить до складу королівства Італії, це складний період, бо фашистська держава утискала людей, галопувала італізація. Втім, після Другої світової війни, коли регіон стає частиною соціалістичної Югославії, відбувається ще більша трагедія – масовий ексодус італійського й німецького населення, за різними підрахунками близько 200 тисяч істріян покинули тоді свої домівки. Після розпаду Югославії й донині Істрія є частиною переважно Хорватії, (Словенії належить десь 15% півострова, Італії – тільки окраєць).

Отже, Істрія – це місце зустрічі моря й суходолу, багатьох культур, кожна з яких залишила свій слід на півострові й у місцевій культурі, фронтирна зона кількох імперій і держав. Трикутник, у якому перетиналися італійці, слов’яни й німці, котел, у якому ця гримуча суміш кипіла, щоб народити в підсумку досить особливу когорту людей – істріян.

Читайте також: Луґош у жовтневому Пазині

Аякже, таке хитросплетіння культур і народів не могло не дати якогось непередбачуваного результату. Як наслідок, сьогодні чимало мешканців півострова Істрія вважають себе за національністю… істріянами! Навіть мову свою мають: істріянську – діалект, по вінця наповнений запозиченнями із сусідніх мов. Щоправда, в кожному селі цей діалект інший, тож часто навіть людям із сусідніх місцевостей важко порозумітися. Є в Істрії і своя партія, що проголошує автономістські гасла та стабільно утримує владу в регіоні. Але не йдеться про сепаратизм: місцеві кажуть, що за національністю вони насамперед істріяни, але потім – таки й хорвати.

Річ у тім, що століття історично-культурних катавасій, коли кордони й володарі на півострові змінювалися досить часто, виховали у місцевої людності антивірус до націоналізму й екстремізму. Вони знають, що нині регіон у складі Хорватії, але може трапитися, що колись він знову буде італійським чи австрійським, тож цінують єдине стабільне в цьому краї: довіру до локальних людей і пошану до істріянської культури. До слова, саме цей хорватський регіон на виборах завжди голосує за демократичні й ліберальні сили, має репутацію "найбільш зіпсованого" європейськими цінностями.

Словом, унікальний півострів! Кам’яний, адже кожне село й містечко зведені з каменю. І старий – бо кам’яні споруди змогли вистояти крізь століття й війни. Прекрасно збережена архітектура, пишні прибережні міста, пам’ятки світової спадщини ЮНЕСКО, чистісіньке море й розвинена інфраструктура приваблюють в Істрію сотні тисяч туристів. Але найприємніший цей півострів посеред осені й весни, коли туристична саранча ще не захопила кожен закапелок, а природа спокійна й лагідна. Втім, щоб зрозуміти Істрію, не досить просто приїхати сюди, пороздивлятися, зробити кілька фото й купити сувенір. Навіть поживши на півострові, не все зрозумієш. Тут треба народитися. Тільки, на жаль, не всім так щастить…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram