За нашим глибоким переконанням спорт має бути присутній у кожній родині. Бажано професійний.

Зважаючи на високу спортивну зайнятість Аскольда, у Ліонеля майже не лишалося вибору.

В рік він пішов на ролики. І поки всі діти бігли до медалей, він переставляв фішки, співав і випрашував у тренера цукерки.

В 2 він пішов на плавання. І поки всі долали метражі, він рятував звіряток з дна басейну.

В 3 він пішов на футбол. І поки всі забивали голи, він сідав на бровку, шикував поруч свої іграшки і вболівав за інших.

В 4 він пішов на акробатику. І поки всі вчилися дисципліні, він уявляв себе мишкою і намагався втекти в нірку.

У 5 він пішов на гімнастику. І поки всі виконували нормативи, він сміявся над вправами.

В 6 я вирішила строго поставити питання: або ти сам обираєш собі вид спорту, або ми з татом авторитарно тобі його нав'язуємо, і на цей раз не відступаємо.

Читайте також: Ні в цифрах, ні у висновках сумнівів немає – традиційна освіта вбиває креатив

– Я хочу в музичну школу,  – тихо пропищав Ліонель.

– Що?!!!?

– Я хочу на музику....

– ...Добре, давай спробуємо... Фортепіано? Скрипка? Флейта? Гітара? Барабани?

– Я хочу на баян, – ще тихіше промовив Лео.

І ось пройшло два місяці занять... Піднімаюсь до його кабінету хору, переживаючи всередині купу почуттів. Чи правильно ми вчинили, що повелись на бажання дитини. Який, врешті, баян?!

Назустріч виходять задоволені усміхнені викладачі, радісно перемовляючись між собою. У їх розмові ловлю ім'я Ліонеля. В дверях з'являється вчителька. Недовірливо розглядаючи, питає чи я мама Лео.

Читайте також: Фрази, які не варто казати дітям

– У вас дуже талановитий син. Ми водимо до нього екскурсії. Бачили?! Ми ще таких дітей не зустрічали.

Виходить щасливий Лео.

– Ліонель, що ти їм там показуєш?

– Мене просто просять співати, я співаю! – аж сяє він.

– Так, чудово. А зі спортом що робитимемо?

– Ну ми ж зараз пішки пройдемо до машини? Да? Це ж теж, можна сказати, розминка!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram