Таке враження, що дуже люті вороги, які роблять усе, щоби не постала наша кіногалузь, чинять це із садистськю послідовнстю.

Спершу, доводять, що кіно – то винятково кіномистецтво, розмовляти про кіногалузь можуть тільки ватники, а досягнення в кіно вимірюються не аудиторією, а кількістю статуеток, привезених із фестивалів, у назвах яких часто плутаються.

Читайте також: Прогрес нашого кіно: які перепони слід подолати

А потім ці ж найголосніше кричать, що зняли не те, має не такий вигляд, і взагаді рятуйтеся від "зради".

Слухайте, тільки дурень може кричати, що "Дике поле" – не блокбастер! Ви перший день знаєте Жадана? Так, це найталановитіший і найпопулярніший у Європі з українських нішевих авторів. Є люди, які щиро захоплюються його текстами. Але це обмежена аудиторія. То чому раптом від нішевого автора вимагати блокбастера?

"Дике поле" дуже вдало передає дух письма Жадана. Фільм аж дихає його текстами. Тому ті, кому подобається його проза, неодмінно підуть на цей фільм.

Хоча реальність видається такою: Жадан – не Дзідзьо, тому аудиторії не порівнюються.

Читайте також: Журналістка: "Дике поле" – стрічка, якою треба пишатися

І взагалі, нумо мудріти й не порівнювати непорівнюване. Не перепощуйте дурні, що "Дике поле" – не блокбастер. "Біфрен" теж не цукерки, але тим, у кого розхитані нерви, помагає.

Припиніть мусолити тему, що "Дике поле" – не блокбастер. Щоби на наших екранах з'явилися свої блокбастери, спочатку тре' збудувати кіногалузь, а не хвалитися статуетками з кінофестивалів.

А "Дике поле" – бездоганно відзняте нішеве кіно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram