Я б офіційно запровадив термін «дерусифікація» як державну політику. Метою української держави має стати повномасштабне скорочення вжитку російської мови. Держава на офіційному рівні має визнати, що Україна зазнала насильницької й жорстокої русифікації, тож зворотній процес – дерусифікація – має бути проголошений як акт історичної справедливості й повернення статусу-кво. 

Сфера вжитку рос.мови була насильницьки розширена, тож коли, як не тепер, слід назад редукувати її до попереднього стану. Рос.мова в Україні повинна бути лишень мовою приватного простору й мовою національної меншини. І все. У приватний простір і в збереження своєї національної ідентичності ніхто не має права лізти, і це є принцип кожної демократичної держави. Натомість увесь публічний простір (себто не приватний) має бути повністю дерусифікований.

Читайте також: Як виховати українськомовну дитину в російськомовному оточенні? Поради відомого мовознавця

Нормою для держави має стати ситуація, коли кожен громадянин України, незалежно від походження чи бажання, зобов’язаний знати державну мову й нею послуговуватися. Той, хто не знає української мови, живучи в Україні, повинен бути дискримінований і обмежений у деяких правах. Без права обіймати державну посаду, без права викладати, без права працювати у сфері обслуговування і так далі. Живи собі на здоров’я і вчи мову країни, в якій живеш. 

Рос.мову треба терміново прибирати з усього публічного простору. Телебачення – лише українською, всі медіа –  лише українською, вся освіта – лише українською, вся реклама й вивіски – лише українською, все діловодство й судочинство – лише українською. Хто не знає української, той має відчути себе маргіналом. І в цьому немає нічого зловтішного. Бо рос.мова в мою країну заходила на кінчику пістолетного дула, на репресіях, на тоталітарній державній махіні, яка свідомо нищила рідну мову цієї землі. 

Я не боявся би слова «реванш». Так, воно не зовсім приємне, але так – українській мові потрібен реванш. Потрібно відбити всі свої позиції, тим паче маючи за собою державу з конституційним концептом єдиної державної мови. І я би не боявся примусу. Звільнити людину, яка не володіє державною мовою – що може бути простішим? Це робиться за одну секунду. Лише в такий спосіб можна забезпечити українській мові пристойні позиції у своїй власній державі. Вдома, в сауні, в приватному просторі – якою завгодно мовою. Але в публічному просторі – звиняйте, там діє державна мова. 
На жаль, владою в Україні є русифіковані діти або гвалтівників, або згвалтованих. Владою стали русифіковані істоти, і саме тому ми бачимо процвітання шизофренії, де люди не фільтрують базар і плутають свій приватний простір із публічним. Більше того, русифіковані діти гвалтівників/згвалтованих свій приватний простір зробили публічним, бо їм так легше. 

Читайте також: Мовознавець: Ніяка "декомунізація" нам не допоможе, допоки наша освіта не стане по-справжньому українською

Я ж хотів би зворотнього. Україномовні українці повинні ставати владою і качати мовні права, не боячись дискримінувати осіб, які в силу своєї розумової неповносправності не здатні опанувати державну мову (основу основ кожної держави). Інакше неможливо пройти дерусифікацію. Зона рос.мови повинна з кожним роком меншати, і це найнормальніше, що може відбуватися в країні, де 400 років рідну мову забороняли й вилучали. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram