Національна академія наук України (НАНУ) відзначає столітній ювілей, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр економіки України Богдан Данилишин. У цей же день свої 100 років відзначає і її президент – Борис Патон. Які проблеми й успіхи нажила собі українська наука за цей час?

Одними лише проблемами можна наповнити всю статтю, а серйозні досягнення, сподіваюся, мають місце не тільки в минулому. Втім, яким чином українська наука сьогодні повинна здійснити своє головне завдання – забезпечити якісний розвиток економіки країни?

Бурхливе економічне зростання почалося з першої промислової революції. Це був етап, коли істотно збільшилася вага знань і науки як компонента економічного зростання. Доти практичні знання носили переважно несистемний і неформалізований характер. Інженери й механіки могли покладатися на пояснення, що містилися в письмових текстах, але ключовим залишалося інстинктивне розуміння того, що працює, а що ні. Навіть ліки багато століть поспіль створювали за методом "спробуй і побачиш" – або принцип дії залишався невідомим, або його пояснювали вже після першого-другого використання.

Ключове питання першої промреволюції – чому вона не зменшила темп і тривала до середини XIX століття, а потім заклала основу для другої. Чому тодішні індустріальні прориви видихалися раніше, ніж створювали передумови для сталого і тривалого економічного зростання? Причин кілька.

Читайте також: Зомбі-академія: вчені-пенсіонери НАН України не витримують конкуренції у світовій науці. Їх утримання коштує близько 3,7 млрд грн

Наприклад, "мальтузіанські пастки" – коли підвищення добробуту призводило до такого збільшення населення, що попит на обмежені природні ресурси стримував зростання економіки. Чи негативні інституційні зв’язки – коли економічний прогрес породжував політичні та соціальні сили, особисті матеріальні інтереси яких потребували гальмування технічного прогресу тощо. Важливо, що бракувало і знань про те, чому і як працює техніка, та які результати дає нова технологія. База наукових знань була вузькою. До початку XIX століття значна частина технологій зародилася в результаті випадкових винаходів, інтуїтивних дій, у результаті методу "проб і помилок". Фортуна часом сприяє і непідготовленим умам – але ненадовго. Коли принципи, на яких за успішним збігом обставин заснували технології, залишаються незрозумілими, це не породить стійкий потік удосконалень, доповнень і нових застосувань.  

Коли принципи технології стають зрозуміли, вона розвивається й отримає нове застосування, підвищується і якість продукції. А заразом зростає культура виробничого процесу, зменшується енергоємність і матеріаломісткість виробництва, знижується собівартість, зростає продуктивність праці – тобто відбувається те, чого нині гостро потребує економіка Україна.

Коли технологію потрібно розвивати чи адаптувати до нових умов, підприємці й звертаються до вчених. Метод проб і помилок може спрацювати – та надто це повільно, дорого та ненадійно. Знання ради знань також важливі. Та для інноваційного розвитку за високотехнологічним типом – а саме від успіхів на цій ниві залежить статус України на економічній і політичній картах світу – знання повинні бути максимально практичними. Саме в цьому я бачу головне завдання української науки.

Поточні та потенційні потреби промисловості надихають і мотивують – зокрема й матеріально – на багато наукових досліджень. Тобто від наших промисловців також залежить успішність української прикладної науки. До речі, темпи зростання інвестицій у відтворення інтелектуальних ресурсів у світі помітно вищі за темпи зростання капіталовкладень, в канонічному сенсі цього терміну.

Читайте також: Країна жебраків: замість економіки знань – економіка невігластва

"Точки зростання" інноваційної економіки – це певний формат концентрації та відтворення науково-інтелектуальних ресурсів і їх перетворення в проривні технології, що формують ядро технологічного укладу вищого рівня, а також створення виробничої системи, що відповідає адекватним індустріальним укладам. Це і має входити в сферу першочергових завдань НАНУ – і я переконаний, що українські вчені на це здатні. Для цього в складі Академії слід створити Раду з технологічної стратегії, яка би втілювала інноваційну стратегію країни, залучала би до цього бізнес, вивчала перспективи і наслідки.

Пріоритетним напрямком забезпечення переведення економіки України на інноваційну модель розвитку можуть стати мережеві принципи організації взаємодії науки і промисловості. У рамках мережевих структур можна сконцентрувати колективи вчених, розробників, менеджерів задля вирішення великого завдання, при цьому координація й управління будуть здійснюватися на основі принципів самоорганізації за горизонталлю, та централізації – за вертикаллю. Варто подумати про перегляд жорсткої ієрархічної організації системи української науки.

Американський соціолог Роберт Мертон писав, що "науку варто пестити і леліяти, оскільки вона дозволяє полегшити людський тягар, сприяючи технічним винаходам". Тож із нагоди столітнього ювілею української академії наук, хочу побажати перетворювати знання й навички наших учених у сучасні технології, що підвищують економічну міць України і добробут населення.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram