"Добрий день! Мене звати Ден Патрік, я бізнесмен із Конго і пропоную вам партнерство, яке принесе вам $250 тис." Такі листи від анонімних шахраїв, напевно, хоч раз отримував кожен, пише для "Тижня" Максим Віхров

Фантастичні бізнес-пропозиції, прохання про термінову допомогу, повідомлення про виграш у лотерею або отримання спадщини від незнаного родича, навіть зізнання в коханні з першого погляду на фото у Facebook – усе це сюжети так званого африканського спаму. У багатьох такі листи викликають поблажливу усмішку: яким же безталанним дурнем треба бути, щоб вірити в дієвість цих примітивних вигадок? Але насправді анонімні шахраї чудово знають, що роблять. Абсурдність їхніх пропозицій –це фільтр, який дає змогу вийти на потрібну цільову групу. Шахрайські листи розлітаються по всьому світові сотнями тисяч, якщо не мільйонами, але відгукуються на них лише ті, кого спамери якраз і шукають. Якщо людина така легковірна, жадібна або просто тупа, щоб повірити в суперпропозицію з іншого континенту, отже, обікрасти її справді є шанс. А на решту одержувачів, 99% із яких просто відправляють спам до кошика, не варто гаяти часу.

Читайте також: У чому винні "маленькі українці"

Іноді мені здається, що в жанрі африканського спаму пишеться й більшість партійних програм в Україні. Нездійсненні обіцянки, фантастичні прожекти, часто й сам стиль викладу – все в них буквально волає, що це якась дурня або просто обман, щоб "розвести лоха" на його голос. На дозвіллі погортав кілька програм. "Соціалізм в Україні – це сучасна ринкова економіка", – твердить партія "За життя". Чия здорова голова може вмістити цю приголомшливу сентенцію? Орвел і Маркс плакали б, обійнявшись. "Заморозити тарифи та ціни" обіцяє "Опозиційний блок", ніби ціноутворення – це як гра на балалайці: захочу – заграю "калінку-малінку", а захочу – вшкварю "камарінскую". Про публічну риторику годі казати. Деякі персонажі (на жаль, не лише з "ватного" табору) вже зараз підняли планку безпардонної брехні так високо, що й Бубка не перестрибнув би... Здавалося б, усе має бути з точністю до навпаки: на відміну від анонімних спамерів, публічним політикам слід плекати імідж чесних і відповідальних осіб, які викликають довіру в кожного. Невже вони такі тупі, що не розуміють очевидного? Тупі у великій політиці не тримаються, а от ми й справді розбираємося в ній не дуже добре.

Останніми роками голосувати ходять далеко не всі, й вибори нерідко перетворюються на перегони між маргіналами. Щось подібне, напевно, буде й 2019-го, оскільки поточні рейтинги в усіх без винятку мізерні. Тому загітувати виборців – це лише половина справи: треба ще змусити їх прийти на дільниці. Змагатися за симпатії інтелектуалів і просунутої публіки немає сенсу: завоювати їх важко, а електоральний ефект буде невеликий. Їх небагато в принципі та й із дисципліною в них проблеми. Інша річ – "малі ці", спокушати яких є неабияким задоволенням: як не словами, то гречкою. А щоб намацати цю аудиторію, треба підійти до електорату впритул і волати йому в обличчя найтупіші слогани, які спадають на думку. Якщо рефлекторного відторгнення не виникне, вітаємо, ви саме той, хто нам потрібен! І нехай собі диванні політологи сміються у Facebook, зате на виборах можна буде розраховувати на консолідований електорат із браком критичного мислення та відпрацьованими рефлексами. Звичайно, між інтелектуалами та плебсом є величезний прошарок тих, хто не готовий копати глибоко, але й проковтнути програмні нісенітниці не може. Але їх на дільницю пригонять пошуки меншого зла, тож особливих мотивацій вони не потребують.

Читайте також: Зміни системи не досить: на перешкоді реформам – стіна власного "я"

Зрозуміло, що насправді не все так похмуро. Проте метод африканського спаму таки працює: у декого політичне довголіття вже радше скидається на безсмертя. І це говорить про наше суспільство набагато більше, ніж про політикум. Політтехнологічна ефективність визначається здатністю отримувати максимальний результат за мінімальних витрат. І те, що мільйони українців готові повірити в "африканський спам", роздрукований на білбордах і в буклетах, свідчить про наше прагнення патерналістського дива. Про те, що можновладці в очах багатьох і досі мають напівбожественний статус: варто їм захотіти – і долар знов буде по вісім, мінімалка підскочить учетверо, а всі ми переселимось у казкові міста, роздруковані на 3D-принтерах. Власне, на це й спрямований африканський спам: притлумити наше відчуття дійсності, вибити з-під ніг землю, замакітрити голову та підштовхнути до неправильного рішення. Рішення, яке ми приймемо собі на шкоду, а іноді буває й так, що на загибель, – спитайте в тих, хто голосував на сепаратистському "референдумі" на Донбасі. Чи буває так, що брутальний популізм використовують вимушено, побоюючись, що інакше люди не зрозуміють? Можливо, у принципі, все. Але ж навіщо голосувати за тих, хто вважає громадян за недоумків?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram