Це було посередині Євромайдану в часовому вимірі – в січні, до ухвалення диктаторських законів, вогнехреща та перших смертей. 

Хаос перших днів змінився більш-менш упорядкованим функціонуванням акції протесту. Радикальний запал почав згасати. 

Вивільнився час, аби подумати, що робити далі. 

Зрозумілим стало, що дотеперішні методи тиску на владу (здебільшого запозичені з часів Помаранчевої революції), не діють на Януковича та його оточення. Почалися дискусії, що слід зробити, аби не просто довести цей Майдан до перемоги, але й щоб не було потреби в наступних.

"Змінити систему, а не обличчя при владі" – таку мету ми сформулювали як результат цих обговорень. Тому що мали за собою провальний досвід Помаранчевої революції, з надмірною прив‘язкою перетворень у країні до конкретних ротацій у владі чи навіть конкретних прізвищ. Нова мета виявилася правильною, але недостатньою. 

У "системі", яку слід було міняти, ми бачили інституції влади, їхнє формування, функціонування, зв‘язки між ними. 

Читайте також: Не риба, а вудка: значення перемоги Євромайдану

Але не змогли чи не захотіли розгледіти самих себе.

Слово "система" формувало зручний образ – змін потребує щось поза нами. "Система", яку треба змінити, – комфортно безлика й дає змогу не бачити в ній самого себе.

Кожен вдумливий громадянин гаряче підтримує реформи у країні, розуміє, що без них розвиток неможливий. Але це розуміння часто зникає, щойно зміни вдираються в його життя.

Вчителі підтримують медичну реформу, але проти освітньої і навпаки.

Ще гірше з реформами, які зачіпають усіх. Кожен українець вважає головною перепоною розвитку країни корупцію у владі й водночас переважна більшість вповні користається нею на своєму рівні.

Помірний успіх реформ за останні п'ять років – свідчення того, що зміни системи не досить. Так само, як не досить було заміни облич після 2004-го.

За останні роки створено багато нових структур влади, змінено особливості формування й роботи тих, які існували раніше. Але нові інституції працюють не так, як мали б – недостатньо ефективно, або, що гірше, – по-старому, компрометуючи саму ідею їхнього створення чи навіть ідею реформ загалом.

Читайте також: Справжні наслідки Революції гідності та її уроки

Тому що люди, які їх творять і наповнюють (навіть якщо це нові обличчя), не змінилися.

Бажання, цінності, бачення світу й себе в ньому залишилися такими ж, як і раніше. Бачення реформ в країні досі обмежується стіною свого "я", яке має залишитися недоторканим.

А саме люди творять інституції, наповнюють їх змістом, новим чи старим. Лише згодом по-справжньому оновлені інституції, запроваджені ними нові процедури, зможуть міняти суспільство і навіть неохочих.

Фраза "Хочете змін – станьте ними" стала банальною, але не перестала бути правдивою.

Тому що суттєві перетворення в режимі "система мінус я" неможливі.

Якщо усвідомимо це, новий Майдан стане непотрібним. І ми разом створимо найкращий пам‘ятник тим, хто віддав своє життя на попередньому, – країну, за яку їм не було б соромно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram