Подруга, яка переїхала у 2014 році на територію України, підконтрольну українській владі, пише мені: "Ну, у нас воєнний стан, і з цим все зрозуміло. А що у вас? Як родина? Як справи і робота? Що нового?"

Ось так можна між сімейними справами ненароком згадати воєнний стан, новина про який в "республіці" трималася в топ-рейтингу до вечора того ж дня. Потім на перший план вийшов обвал рубля і тривога щодо складнощів перетину кордону.

Загалом всі здригнулися і напружилися. Раптом почали читати та дивитися все, що можна було дізнатися про воєнний стан – по телебаченню та в інтернеті. Почали дзвонити та писати родичам.

Читайте також: Росія може почати "розширену" війну " проти України – Мирослав Гай

Але це тривало добу-дві – не більше. І в цьому дуже добре простежується місцева тенденція – люди втомилися від поганих новин і втомилися довіряти ЗМІ.

Чутки про "наступ на Донбас"

Цілком закономірно у всіх місцевих новинах стали говорити про те, що Україна готується до агресії щодо Донбасу, що в черговий раз стягується військова техніка до лінії розмежування... Що бойові дії можуть розпочатися в будь-який момент.

І ці новини під різною подачею звучать по кілька разів на день. І навіть, маючи вже певний імунітет до поганих новин, слухаючи такі прогнози від місцевої "розвідки", мимоволі нервуєш. Ловиш себе на думці про те, що вдома є сірники та сіль, здається, є запас свічок, і, напевно, потрібно щось докупити, але ось що?

Ні, жодної думки їхати немає. Якби ми їхали через кожний такий новинний привід, їздити довелося б кілька разів на місяць або просто жити, не читаючи новин. Але ні перше, ні друге неможливо.

І ті, хто виїжджав, давно зрозуміли, що орієнтуватися потрібно не на дані місцевої "розвідки", а на власний досвід, "чуйку" або на реальну ситуацію за вікном.

До речі, все та ж "розвідка" неодноразово доповідала про те, що Україна готується до хімічної атаки. Називалися райони, де це, можливо, буде. І чути це було страшно. І приготуватися до цього ніяк не можна, хіба що поїхати. І якщо така інформація мала на меті залякати, то "новинарям" це вдалося.

Скільки разів я слухала цю новину, стільки ж разів я відчувала страх. Страх за життя близьких, набагато більший, ніж страх за своє життя.

"Говорять всюди"

Про воєнний стан в Україні говорять всюди. Але говорять стосовно свого життя – про те, як це відіб'ється на виїздах на підконтрольну владі територію Україні, на пенсійному "туризмі", на цінах, на курсі гривні.

Читайте також: Черговий фейк про воєнний стан. Що видає провокаторів

При мені молода жінка дзвонила чоловіку, щоб дізнатися, чи розплатився він з кимось – в цей день курс гривні впав на 4 копійки. При мені літні люди обговорювали ускладнення з виїздом в Мілове. Тобто кожен говорив про воєнний стан в Україні стосовно свого життя, і не більше.

На початку 2014 року я спостерігала разючу картину, коли в будинку для людей похилого віку, не відриваючись, стежили за новинами на Майдані в Києві. Сиділи, хто міг, біля телевізора і, не відриваючись, стежили за подіями у своїй країні. Це було боляче, страшно, незвичайно і стосувалося кожного.

Навіть в тому місці, де майже для всіх вихід був тільки один, а вся суєта мирського та мирного життя була не більш ніж суєтою і лушпинням за воротами геріатричного пансіонату. Але бачили б ви той інтерес і те хвилювання, з яким стежили люди похилого віку за новинами тоді. Зараз ми стали іншими. Ми вигоріли від усього, що сталося з нами.

Багато хто зрозумів, що їхнє рішення не означає нічого в управлінні країною, як вони не значать нічого для нинішньої влади. І в цих дивних стосунках кожен сам за себе, люди втомилися жити в страху. Ні, всі як і раніше хвилюються за життя своїх дітей, за свої будинки, роботу та добробут. Але це не той страх, не та ситуація, що чотири роки тому.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram