Світова статистика каже, що цькування щорічно зазнають понад 150 мільйонів дітей. Це майже кожен другий учень віком від 13 до 15 років. А за даними ЮНІСЕФ, торік в Україні 24% дітей назвали себе жертвами булінгу в школах. При цьому 40% постраждалих нікому не розповідали про це.

Оскільки процес набув системного характеру, протидією булінгу зайнялись у Верховній Раді та 18 грудня ухвалили законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

«Освіторія» детально розібрала закон та обговорила його підводне каміння з експертами: адвокатом, директором школи та активісткою антибулінгового руху.

Кого стосується закон?

Ухвалений законопроект стосується не тільки учнів шкіл. Його дія поширюється на:

• дошкільнят,
• студентів профтехнічної освіти та вишів,
• вчителів у дитсадках та школах,
• педагогів у закладах вищої освіти,
• науково-педагогічних працівників,
• усіх учасників освітнього процесу та батьків.

Цей документ вніс низку змін у Кримінальний кодекс України, закони «Про освіту» і «Про загальну середню освіту».

Як закон визначає термін «булінг»?

Булінг (цькування): діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які типові ознаки булінгу?

Щоб керівництво освітніх закладів могло відрізнити булінг від дражнилок, бійок і сварок, у законі прописали такі ознаки цькування:

• систематичність (повторюваність),
• наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності — спостерігачі,
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Важливо й те, що заклади освіти на своїх сайтах будуть зобов’язані вказати правила поведінки учня у школі.

Чому за булінг можуть оштрафувати педагогів?

Як зазначає активістка антибулінгового руху Анастасія Мельниченко, вчителів у школах у жодному разі не штрафуватимуть за те, що одні учні цькують інших. Тим паче, що навіть у «взірцевих» класах може зародитися цькування, адже виховними та профілактичними заходами булінг у школі викорінити неможливо.

Читайте також: Закон про антибулінг – перша невдала спроба

А ось за що працівники шкіл можуть отримати штраф — ігнорування чи приховування від керівництва закладу освіти письмових скарг батьків чи дітей, покривання дій булерів, байдуже ставлення до повторюваних агресивних дій з боку учня чи групи учнів щодо іншої дитини.

І все це зовсім не означає, що кожна шкільна чубанина має закінчуватися написанням доповідних (хоча на такі випадки педагоги теж не повинні дивитися крізь пальці). Уведення штрафів означає, що замовчувати факт булінгу тепер невигідно для дорослих.

Які штрафи передбачено за знущання?

340–850 грн

Моральне чи фізичне насильство, агресія

1700–3400 грн

Дії з особливою жорстокістю, повторне порушення

850–1700 грн

або виправні роботи строком до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку

Приховування вчителем чи директором факту цькування

Якщо правопорушення вчинили неповнолітні до 16 років, штраф сплачуватимуть батьки.

Який механізм реагування на випадки булінгу?

Детально прописаного механізму поки немає — його розробить МОН до кінця березня. Із того, що відомо наразі:

Учні та вчителі зобов’язані повідомляти керівництву школи про випадки цькування, якщо вони були його безпосередніми свідками чи про які отримали достовірну інформацію.

Письмові заяви про випадки цькування подаються керівнику школи. Саме він має видавати рішення про проведення подальшого розслідування. Після цього керівник навчального закладу має скликати комісію з розгляду випадків булінгу. Хто до неї входитиме — зараз уточнюється. Але саме ця комісія ухвалюватиме рішення за результатами розслідування та вживатиме заходів реагування.

Сайт школи або сайт засновника школи має містити інформацію про те, який порядок подання, розгляду та реагування на заяви про доведені випадки булінгу.

Директор школи обов’язково має повідомити про випадки булінгу в уповноважені підрозділи Національної поліції та службу в справах дітей.

Якщо керівник школи жодним чином не реагує на випадки булінгу, скарги слід передати засновнику навчального закладу. Тобто в управління освіти, якщо це державний заклад, або фізичним (чи юридичним) особам, якщо це приватна школа. Хто засновник — вказано в статуті школи або на сайті Міністерства юстиції. Якщо й це не допомогло, батьки можуть звернутися до Національної поліції.

Хто розроблятиме план заходів для запобігання булінгу?

За те, щоб у школі панувала атмосфера добробуту, агресорам та жертвам цькування, а також дітям з різними особливостями психічного розвитку вчасно надавалася допомога психологів, відповідатиме керівник закладу.

План заходів, який допоможе запобігти булінгу в школах, має розробити, затвердити та оприлюднити керівник навчального закладу. У свою чергу, засновник закладу освіти та за необхідності освітній омбудсмен мають проконтролювати виконання цього плану.

А до чого тут освітній омбудсмен?

До процесу протидії булінгу в школах залучать освітнього омбудсмена. Його місія — перевірити заяви про випадки булінгу в школі та забезпечити повноту та своєчасність заходів реагування на випадки цькування з боку педколективу, керівництва та засновника школи. А ще омбудсмен має проаналізувати ефективність і якість соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили, постраждали або стали свідками цькування.

Про яке підводне каміння закону говорять експерти?

На думку адвоката та юридичного радника «Освіторія Хаб» Юлії Недошовенко, довести, що факт булінгу в закладі освіти дійсно відбувся, буде непросто й може зайняти тривалий час:

Юлія Недошовенко

адвокат та юридичний радник «Освіторія Хаб»

Щоб підтвердити, що булінг призвів до наслідків у вигляді фізичної чи психічної шкоди, треба буде їх доводити, звернувшись до конкретних спеціалістів та отримавши від них висновки. Свідчень жертви цькування буде замало. Також серед «наслідків» прописані страх і тривога. Дитина має побувати в психолога, а той повинен оформити письмовий висновок, щоб був зафіксований результат дій (бездіяльності) кривдника.

Анастасія Мельниченко

активістка антибулінгового руху, очільниця громадської організації «Студена»

Прийнятий закон про булінг є невдалим рішенням і простором для маніпуляцій. Тема булінгу є важливою, і добре, що вона вводиться в законодавство, однак на цьому хороші новини щодо цього закону завершуються.

По-перше, він не дає конкретних визначень насильства, але вони є в інших нормативно-правових актах, зокрема про економічне та психологічне насильство. Також ці визначення опосередковано виводяться з інших законів. Висновок — усе маємо шукати самостійно.

По-друге, закон не дає чіткого механізму розуміння, батьків якої дитини варто штрафувати, адже агресори нерідко цькують жертву чужими руками. В ідеальному світі поліція має одразу після цькування задокументувати (скласти протокол), додати до нього докази і притягнути до відповідальності. Але може знайтися хтось із батьків більш принциповий, який оскаржить справу в суді, і справа розвалиться. На жаль, закон можна трактувати надто широко.

Читайте також: Звідки береться булінг і що з ним робити

Я взагалі проти карального підходу. Натомість запобігання та методи стрімкого реагування в комплексному підході вважаю найкращим рішенням. Але це потребує значно більших зусиль, ніж прийнятий недолугий закон.

Сергій Горбачов

директор школи № 148 у Києві та член колегії МОН

Закон не дає визначень та чітких механізмів.

Вважаю, що цей закон створює поле для маніпуляцій та шантажу — не тільки навколо директорів, а й навколо вчителів, батьків і самих учнів. У ньому не прописане чітке та юридично коректне визначення терміна «булінг». А саме — як трактувати «психологічне насильство», «фізичне насильство», «економічне насильство», «сексуальне насильство»? Треба прописати термінологію, не припускаючи двозначних тлумачень, і саме в цьому законі, а не залишити визначення розкиданими по інших нормативних актах. А так, на жаль, визначатимуть, був факт булінгу чи ні, не закон, а батьки чи адміністрація школи, керуючись лише власними уявленнями.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram