Хоч ми постійно тикаємо пальцями в наших керманичів, справедливо вказуючи на їхнє невміння і лиходійство, та все ж заради справедливості скажемо, що в історії становлення української нації, як і нашої держави, є певні містичні таємниці, котрі заважали успішній реалізації як першого, так і другого.

Ніхто, наприклад, не дасть вичерпної відповіді, чому одна з найбільших, найосвіченіших і найбагатших націй у Європі так і не сформулювала ідею незалежності й необхідності власної держави в 16,17,18 століттях? Саме в той час, коли в Європі, котра була в значно гіршому стані, відбувався бурхливий процес становлення національних держав? Ця ідея прийшла в мудрі голови українців уже в середині 19 століття, коли нація була відкинута на кілька століть назад і позбавлена національної еліти. І вже не була готовою до самовизначення.

Не зовсім зрозуміло, чому після розпаду Російської імперії маленька Естонія змогла збройно відстояти незалежність, а велика Україна бездарно втратила свою можливість, маючи на початку трьохмільйонну українізовану армію з досвідом воєнних дій?

Я досить довго не міг зрозуміти, чому так відносно легко пройшла в Україні колективізація? Чому став можливим тотальний Голодомор, який винищив до 5 мільйонів жителів краю? Чому таким слабким був опір українців?

Так, сьогодні історики досить логічно пояснюють цю низку фатальних українських трагедій. І з більшістю їхніх аргументів не можна не погодитися. Але я досі не впевнений у вичерпності й переконливості цих доказів.

Я не дуже схильний до містики, хоч і цілком допускаю містичність певних явищ. Але що стосуються української історії, то ця містика просто мимоволі часом витісняє логіку й послідовність історичних процесів.

Гаразд, під впливом цілком зрозумілих емоцій нам важко бути об’єктивними в оцінці власної історії. Тут одні кидаються у незрозумілий пафос, інші – в жорсткий самознищуючий критицизм.

Читайте також: Який громадянин потрібен Україні?

Тоді одразу напрошуються історичні аналогії. За майже тисячолітнє існування колиски європейської демократії – Древньої Греції-Еллади – греки так і не створили централізованої держави. Грецький світ, який об’єднував практично все середземноморське й чорноморське побережжя, створив цивілізацію – демократію, культуру, науку, філософію, мистецтво. Але не створив державу. А історія протистояння двох міст-держав Спарти і Афін, їхніх безкінечних конфліктів і кривавих воєн, нині викликає лише подив і нерозуміння.

І треба було позбавитися свободи, демократичних засад функціонування суспільства, позбавитися здобутків науки, філософії, літератури, мистецтва, пройти через тисячолітнє напіврабське існування в полоні Османської імперії, неймовірних і кривавих втрат в низці повстань проти завойовників, щоб, врешті, прийти до ідеї власної держави.
Не менш трагічний шлях до створення власної держави пройшла ще одна нація, котра зробила колосальний внесок у створення середземноморської цивілізації – євреї. 

Древньоєврейський історик Іосиф Флавій у своїй знаменитій історичній праці «Іудейська війна» залишив нам власні детальні свідчення подій на Святій землі, які знаменували закінчення старого світу й початок нового. Там точно без брому не обійдешся. Так як колотилися древні євреї у пошуках власної ідентичності й власних цінностей, виясняючи, хто із них справжній Рабінович, то ніхто з ними, мабуть, не може порівнятися.

Досить лише згадати трагічну історію правління царя Ірода – надзвичайно талановитої, обдарованої і могутньої фігури, котрий зміг на якийсь час об’єднати докупи єврейську державу, побудувати чудові замки, палаци, міста. Але не зміг дати всьому цьому лад. Як не зміг дати лад у власній сім’ї, стративши без переконливих доказів трьох своїх синів. І безжально знищивши десятки тисяч жителів краю. Але держави так і не створив. Бо втратив у очах співгромадян довіру до влади власних царів, які на той час, здається, геть забули настанови й заповіді Мойсея, як моральний стержень нації.
Для створення власної держави євреям знадобилося 2 тисячоліття. За цей час можна було і чомусь навчитися, скажете ви. Правильно. Навчилися хай і ціною неймовірних космічних втрат і фатальних жертв. 

Але після Другої світової війни буквально за кілька років була створена геть невелика, але супердержава, яка незабаром готова була – й дала! – мілітарну відповідь ледь не всьому арабському світу, котрий постав проти неї. І зараз це одна з найуспішніших модерних країн світу.

Я особисто часто питав себе, чому євреям мало було їхнього П’ятикнижжя і вони створили Євангелія, де практично ті ж заповіді були доведені до абсолюту. І які, власне кажучи, й виконати надзвичайно складно, а інколи й практично неможливо.

«Якщо тебе вдарили по одній щоці – підстав і другу…», «…полюби не просто ближнього, а полюби ворога…». Хіба Творець устами Ісуса в Нагорній проповіді не розумів, що це простій людині важко виконати? Але, очевидно, Творець зрозумів на прикладі євреїв, що для людей потрібна ще більша максима, яка своєю неймовірно яскравою категоричністю, принаймні закличе їх до морального життя цивілізованої людини.

Читайте також: Жадан: 15 років – ідеальний час, аби ненавидіти світ дорослих конформістів і пристосуванців

Євреї, врешті, тому могли створити супердержаву, що помирилися між собою і не дивлячись на свою складну релігію, котра практично не має вертикалі і являє собою мережу досить різних і колоритних іудейських сект, продемонстрували світу чисто християнську терпимість, не прийнявши при тому християнства.

За всіма історичними паралелями Україна нині на шляху до створення такої ж успішної і процвітаючої країни. І на порозі до власного успіху. Країна пережила низку страшних трагедій, втратила мільйони людських життів, здається, отримала неймовірні уроки історії.

Невже цього мало, щоб відчути свою самодостатність?! Залишається кілька кроків, які все ж доведеться пройти.

Можливо, новий рік відкриє двері в цей новий світ. Треба вірити! Чи не так?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram