Гадаю, що цього року на Росію чекають серйозні пертурбації. Ще торік ми побачили низку сигналів, що дають підстави зробити відповідні припущення, пише для "Тижня" Павло Подобєд

Російська економіка перебуває в досить скрутному стані. Залучати іноземні інвестиції в умовах санкцій важко, а нарощувати обсяги видобутку нафти не дозволяє рішення ОПЕК+. Нагадаю, що, згідно із цим рішенням, держави-учасниці вже в першому півріччі 2019-го скорочують денну квоту видобутку нафти на 1,2 млн барелів.

Якщо не можна викачувати більше, а гроші вкрай потрібні – що робити? Правильно – більше забирати у федеральний бюджет із "золотих республік". Москва чітко дотримується цього принципу, адже єдине, що Путін може сьогодні запропонувати національним республікам – забирати в одних і зі своїх рук давати іншим. На цьому тримається Російська Федерація.

Читайте також: Китай крок за кроком поглинає території Росії

Із року в рік зростають відрахування Республіки Татарстан у федеральний бюджет. Ще кілька років тому в Казані Москва забирала 65% пирога, у 2017-му – 70%, а 2018-го – рекордних 75%. Наберіть у пошуковику "75 процентын федераль үзәккә җибәрә" – й побачите, як татари реагують на пограбування своєї республіки.

Така політика призвела до того, що вже 2019 року Федеральний антимонопольний комітет в офіційній доповіді про економічну ситуацію в регіонах заявив таке: "Характерні для початку 1990-х років явища "економічного сепаратизму" повернулися в російську економіку. Керівництво республік та регіонів прагне захистити своїх постачальників і виробників від конкурентів з інших регіонів РФ".

Звідки брати гроші, якщо качати більше нафти не можна, а прибутки від татарстанської нафти майже в повному обсязі йдуть до Москви? Здавалося б, відповідь очевидна – іноземні інвестиції. Але хто ж їх дасть? Правильно – сусідній заможній концтабір. У 2018-му Китай продовжив нарощувати свої інвестиції в Ідель-Урал. Однак потужні інвестиційні проекти, як-от будівництво нового агропромислового комплексу в Чувашії, наштовхнулися на несприйняття місцевого населення. Республіканська влада протягом усього 2018 року намагалась опиратися позиції чувашів. Китайці теж не здаються й уже заявили про розгортання нових проектів 2019-го, але вже в Татарстані.

Читайте також: Не просто миру. Якої перемоги над Росією варто прагнути

Якщо підсумувати – Китай готовий інвестувати, але на своїх умовах: нещадна експлуатація ресурсної бази, зачистка ринку від місцевих конкурентів, пільгові умови оренди землі тощо. Спроби Москви змусити вже татар, а не чувашів, "подумати про Росію-матінку й піти назустріч жаданим інвесторам" можуть мати зворотній ефект. Річ у тому, що серед мусульман Росії загалом, а серед тюрків-мусульман особливо, наростають антикитайські настрої. Така постава тюркських народів пов’язана із політикою Пекіна у Східному Туркестані, де Китай встановив особливо жорстокий режим контролю за особистим життям тюркського населення. Уйгурів (а також діаспори казахів, киргизів і татар) кидають у спеціальні "табори перевиховання", де людей піддають різного роду тортурам, мета яких – відмова від рідної мови й ісламу. За різними оцінками в китайських таборах вже сидить понад мільйон тюркського населення. Отже, Москві важко буде сформувати образ "дружнього китайського інвестора" в Ідель-Уралі.

Безумовно, запас міцності в Росії досить високий, і Москва шукатиме виходу зі складної ситуації. Вже зараз Путін намагається домовитись із Сіндзо Абе щодо Курил. Проте й тут очевидно, що курильська епопея аж ніяк не є "ярмарком благодійності" – японці твердо стоятимуть на позиціях національного інтересу, а поступки Путіна у питаннях Курил можуть обернутися для нього новими проблемами всередині країни. Далі буде. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram