В 20-их рр., після повної поразки українських визвольних змагань, Петлюра став одним з багатьох українських діячів за кордоном – разом з Винниченком, Скоропадським, Петрушевичем, Шаповалом, Липинським, Донцовим та ін. Перший та другий зимові походи провалилися, солдати УНР були інтерновані в Польщі або розсіяні по Європі, галичани ненавиділи Петлюру через його союз з Пілсудським, а сам Петлюра переїхав до Парижа, де жив в маленькому готельчику. Одним словом, він став малозначною особистістю.

Читайте також: Злука: як ідея перемогла імперію

Його вбивство Шварцбардом змінило все і Петлюра раптом став мучеником, символом, тощо (як і пізніше Бандера) для українців, а втіленням антисемітизму і всього зла для євреїв. В дійсності, Петлюра був дуже пересічним політичним та військовим провідником та філосемітом. Совєти демонізували його, як і всіх борців за українську незалежність, бо він, як і вони, були борцями за неї.

Читайте також: Уроки революції 1917-1921 років: суттєві причини поразки та наслідки для сьогодення

Звичайно, були ще петлюрівці в Україні в 20-их рр., як і були бандерівці в 50-их рр., але об'єктивною загрозою вони вже не були. Інша річ, що совєти їх вважали загрозою, бо в 20-их рр. боялися окруження капіталістами, а в 50-их рр. агресії зі сторони США, НАТО.

Сучасна Росія так же само демонізує всіх борців за укр. незалежність з тої самої причини.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram