Володимир Лановий

Олігархи стали щільною стіною на нашому шляху до свободи, справедливості та добробуту. Побудована при Кучмі, повністю реалізована за Ющенка і Януковича система висмоктування крові з нашого народу. Ці президенти не тільки не зашкодили вкоріненню паразитуючої системи, а навпаки, сприяли розширенню масштабів олігархічної експлуатації національного господарства.

У той же час для мене було зрозуміло, що олігархічний лад сам себе знищить, оскільки він приводить до деградації економічної основи свого існування – створених раніше підприємств (без їх модернізації), усунення інноваційного підприємництва та знецінення власної грошової одиниці.

Тоді я вперше замислився, коли настане стадія занепаду і розпаду експлуататорського ладу  і якими темпами він рухається до свого кінця? Чи формується в суспільстві та економіко-політична сила, яка візьме на себе роль могильщика фінансових магнатів? При цьому треба мати на увазі, що підприємницький клас, який, як правило, є рушійною силою демократичних революцій, за ці роки послідовно і нещадно знищувався. А отже, за цих обставин він явно неспроможний стати двигуном перетворень. Напрошувався висновок, що олігархи добровільно не уступлять владу, а значить вони збираються до кінця тримати її у своїх лабетах і готові поховати усю націю під уламками своєї барижно-фінансової імперії, коли вона сама по собі розвалиться – на мій погляд,  через 5-7 років.

Читайте також: Порошенко розпочав кампанію з грандіозних маніпуляцій – журналіст

Ці передбачення укріплювалися після приходу до президентської влади махрового олігарха, який вріс у корупційну систему. Я не мав ілюзій щодо нього. Але мені здавалося, що він думаюча людина і що він розуміє усю приреченість грабіжницького ладу.  Що пролонгування останнього ще на декілька років можливе лише за об`єднання зусиль усіх барижних кланів у їх боротьбі проти демократії. Однак, Порошенко виявився справжнім узурпатором чужого: він почав оббирати не лише середній клас і пересічних громадян, а й власників величезних багатств і верховодів політико-фінансових кланів. Він хотів усе заграбастати і тим самим підняв хвилю обурення і супротиву у своєму класі. Так він і зробив: за моїми даними, він подвоював свої офіційні та приховані статки за кожні 1,5-2 роки. Усього за 5 років він приростив свої капітали з 900 млн. дол. у 2013 році до приблизно 4,5 млрд. баксів у кінці 2018 (це моя оцінка, журнал "Форбз" не має повної інформації про чорний нал). При цьому він, як відомо, не тільки утискав інших мільярдерів (цинічно називаючи грабіжництво деолігархізацією, в першу чергу він пощипав найбагатших з них – Ахметова, Коломойського, Жеваго, Фірташа, групку аграрних баронів та інших), а й залазив у державну кишеню, в тому числі у скарбницю та кошториси різноманітних корпорацій.

В результаті таких дій президент-олігарх прискорював як розвал економіки, так і падіння обсягів і вартості награбованих іншими нуворишами активів. Це не могло не спровокувати  розкол і протистояння між злочинними фінансовими угрупуваннями. Причому тіло олігархату розкололося на багато шматків, які не зможуть домовитися між собою про одного висуванця. Такого раніше не було. В найгіршому випадку грошові мішки мали двох кандидатів. Згадаймо, що  у 2014 році до висунення ПОПа приєдналися усі – від Фірташа до Костюка. Зараз усе розсипалося.

Таким чином, по-перше, проблема локалізувалася – Порошенко представляє собою єдино сильного супротивника демократії; по-друге, на стороні демократичної опозиції опинилася частина невдоволених фінансових магнатів, які будуть підтримувати декількох інших кандидатів; по-третє, є висока вірогідність, що наш народ вирветься з грабіжницького ярма уже в 2019 році. Це унікальна ситуація. Проте, не маючи необхідної електоральної підтримки, на наших очах Порошенко демонструє свою додаткову незаконну потугу – сформував потрібний йому склад ЦВК, збільшив число голосів на 1,5 млн. за рахунок "мертвих душ" (це 7,5 % від загальної чисельності тих, хто буде голосувати), виділив з бюджету в "експериментальному порядку" (тобто одноразово під вибори) 6 млрд. грн. на виплату житлових субсидій у готівковій формі, стягнув з різних боків, в тому числі з державного бюджету і цілком легально гроші для оплати своїх агітаторів під контролем місцевих адміністрацій.

Я вже не кажу про безкоштовну трансляцію своїх подвигів по усіх каналах  та його "офіційні" вояжі-тури з томосом та по військовим підрозділам на фронті (останні ще попереду). Відбудеться також традиційна мобілізація голосування за сьогоднішню першу особу у підрозділах Збройних Сил, поліції, Служби надзвичайних ситуацій, пенінтаціарних і психо-неврологічних закладах тощо. Звичайно, ЦВК не помітить й таке порушення виборчого законодавства, як перебування на своїй посаді президента, що приймає участь у виборах, замість того, щоб взяти відпустку на період кампанії.

Читайте також: Члени команди Порошенка не вважають звершення Президента України успішними – експерт

Усе це, а також використання інших незаконних механізмів можуть надати чинному правителю та його оточенню можливість формально натягнути додаткові відсотки для виходу у другий тур. А в другому турі проконтролювати фальсифікації на виборчих дільницях і в округах буде значно важче, хоча б тому, що відпадуть спостерігачі від 30-40 кандидатів, які прийматимуть участь у першому турі. Ми ж пам`ятаємо вислів німецького класика, що заради 100 % прибутку капіталіст піде на будь який злочин. Тобто не можна виключати тотальну фальсифікацію виборів і формальну перемогу кондитера у прийдешніх перегонах. А що таке другий строк порошенківського перебування на найвищій державній посаді? Це матиме, як мінімум, такі наслідки:

– по-перше, самовпевненість, безкарність і егоцентризм ПОПа можуть переродити його з жадібного олігарха у тотального скнару, який без вагань буде піднімати тарифи, качати гроші з банків і направляти бюджетні асигнування у свої власні підприємства; нарешті, бариги  дорвуться до приватизації газо-нафтової галузі, яка буде не 200-відсотково, а 500-відсотково рентабельною; вони не будуть інвестувати капітали у розбудову власного нафто-газового комплексу, а продовжуватимуть купувати за наші гроші газ у Газпрому; пенсіонери почнуть масово вимирати, а еміграція, яка стане повальною, практично спустошить наші міста і села, де залишаться лише чиновники і поліцейські;

– по-друге, президент проведе в парламент на виборах у жовтні 2019 року гарантовану більшість депутатів зі свого табору і на фоні повного підпорядкування собі правоохоронних і судових органів почне перетворюватися на авторитарного диктатора путінського типу; він змусить жменьку олігархів, які залишаться, переписати на нього практично увесь бізнес (як зробив Путін) і тоді в країні не залишиться й опозиційних йому впливових політичних партій; ЗМІ випускатимуть викривлені і вихолощені новинні сюжети, замовні спектаклі, концерти, глянцеві ток-шоу; країна провалиться у хаос безправ`я і беззаконня, підфарбованого тлумаченнями придворних лакеїв-політологів;

–по-третє, він буде фактично лояльним до Москви (але не на поверхні, а закулісно, у прямих телефонних розмовах), підтримуючи статус-кво у Донбасі і прирівнюючи Крим до липецької фабрики; тягнути гуму довготривалого переговорного процесу без просування вперед і поступової уступки Росії наших позицій у Чорному і Азовському морях; аби не дратувати Федерацію, у такому ж кволому стані буде функціонувати наш військово-промисловий комплекс, якість і кількість одиниць зброї якого залишатимуться на рівні середини минулого століття; при цьому ми завжди будемо залишатися слабкою, нездатною захистити себе і безініціативною стороною, утверджуючи вічний протекторат Кремля над захопленими територіями.

Ви думаєте, що це надумані прогнози? Що Порошенко не зможе так зробити, що у нього є совість і він не піде на зраду України, коли питання стосується його власної кишені? А що відбувалося усі п`ять попередніх років? До якого підсумку ми прийшли у 2019 році? Те, що я передбачаю, є простим  продовженням трендів, які спостерігаємо у сьогоднішній  Україні. Це апроксимація у майбутнє того, що вже відбувається. Так усе й буде.

Не варто чекати, що ця жахлива пухлина якось сама розсмокчеться. Чи ви готові спокійно чути про таку нашу "перспективу"? На мій погляд, не можна допустити до другого терміну того, хто ненавидить український народ. Не можна дозволити фальсифікувати результати виборів. Не можна гратися у вибори і демонструвати свої акторські здібності у ході виборчої кампанії. Невже власні політичні кар`єри чи грошові здобутки тих, хто заявився у кандидати (в тому числі технічні та ролеві кандидати і ви, мої читачі, зможете самі назвати тих, хто підтанцьовує президенту, розпорошуючи антипорошенківський електорат; назву лише жінок, які мають розтягти голоси Тимошенко – Богомолець і Богословська), важливіші, ніж доля нашої країни?

Будьмо свідомі. Вибираємо тих, хто може скласти реальну альтернативу Порошенку. Хто має реальні сили і ресурси для боротьби. Хто з кандидатів має розгалужену  мережу своїх прибічників по регіонах для убезпечення нас від масових підтасовок на дільницях і в ЦВК. Хто допоможе нам повернутися на нормальну, цивілізовану дорогу і дозволить жити по-людськи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram