Україна, як тепер почнуть розуміти й самі українці – унікальна й універсальна жертва. А унікальність ґрунтується на тому, що навіть під час відвертої зовнішньої агресії й неприхованих погроз агресора знищити все українське політична нація висуває у зверхники неодмінно тих, хто навіть не приховує, що не збирається захищати суверенітет і територіальну цілісність "найбільшої в Європі держави".

Аналіз передвиборчих програм усіх рейтингових претендентів на посаду Верховного головнокомандувача вказує на те, що українцям імпонують колаборанти, брехуни, зрадники, але насамперед – страхопуди. Усі лепечуть чи то про якийсь "мир" з агресором, чи то про "дипломатичні" способи звільнення території. Хтось би сказав: "Карл! Вони хочуть, щоб росіяни їм просто так повернули те, що вже забрали! Росіяни, Карл!". Звичайно, це або свідома брехня з вуст претендентів або ж вони перебувають у фрустрації, що межує з безумом. Радше, брехня, бо приклад Молдови й Грузії ще ж ніхто не скасовував.

"Хо_ляцька хитрість", мовляв, ми не казатимемо, щоб не злякати, але потім якось зробимо, тут не проходить. Це вже було б за межами пристойності оцінки.

Читайте також: Українцям варто припинити тішити себе думкою про геніальне походження та призначення – політолог

Юрій Касьянов, котрий, здається, один чесно сказав, що збирається не "тьорки" з ка_апами справляти, а звільняти окуповані території єдино можливим способом – воєнним, не зміг зібрати грошей для застави як кандидат у президенти. Це оцінка нам як народу й політичній нації з найкращою в світі мовою, вишиванками, варениками, трипільським походженням і козацькою славою з посоловілими від буряківки очима. А про те, що в росіян більше танків, скажіть фіннам та десяткам інших героїчних народів, що ломали хребти "імперіям".

Теперішня ситуація з прагненням "політичної нації" (більшості від тих, хто приходить на виборчі дільниці) здатися, а при цьому робити вигляд, що збирається героїчно захищати землю (тобто, дурити не лише весь світ, але й самих себе) не лише пояснює віковічні домагання майже всіх сусідніх народів покращити власне життя й збільшити територію за рахунок саме українців, але й дозволяє по-іншому подивитися на саму історію України й українців як державотворчої нації. Бо досі в жодному підручнику історії України не було ремарок про те, що віддали землю, бо боялися (не хотіли) воювати – "шукали дипломатичних шляхів"; програли війну й стали рабами, бо обирали лише тих, хто брехав, крав і обіцяв домовлятися з ворогом.

Читайте також: Досі в Україні немає закону, котрий би жорстко визначав ставлення українців до агресора – експерт

Власне, це неприємне "відкриття" пояснює й те, чому під час чергового голодомору росіян проти українців тисячні села мирно вимирали, поїдаючи одне одного, але не чіпали кількох виродків, що контролювали цей процес від влади. І "дипломатична" й повністю злочинна передача навіть не державі-агресорові, а, юридично, "невстановленим особам" зброї, техніки, майна, території й людей цілого півострова Крим, коли всі – від в.о. Верхголкома до останнього чатового – начхали на контракт з Українським народом і "мирно" накивали п'ятами з поля бою, пояснюється не чим іншим, як природним боягузством та відсутністю дієвих запобіжників у державі і праві, які б блокували цей розвинений людський симптом (страх бути суворо покараним за невикорнання обов"язку за контрактом). Дивовижно, але нація десь там навіть вітала "героїв", що "мужньо" звільняла територію для окупанта. Нація героїзувала одну з найганебніших в історії народів втечу на власній території й навіть нагородила героїв! І, головно, одразу знайшла пояснення власній воєнній, правовій і громадянській нікчемності.

Власне, люди обирають зверхником того, хто виразно втілює в собі їхні власні риси, стереотипи поведінки, прагнення й ідеали. П'ятірка чи десятка рейтингових кандидатів на посаду президента – це і є згусток української нації, її кращі сини й донька, власне, дзеркало українського народу як політичної нації.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram