Чи хорватська медицина ідеальна? Ні! Чи можна їй довіряти? Безперечно!

В Україні тривають бурхливі дискусії щодо медичної реформи — вона має як палких прихильників, так і категоричних противників. Але всі погоджуються, що ми маємо наслідувати тут розвинені та багаті країни. Що ж на практиці являє собою омріяна нами медицина — розкажуть українці, які живуть за кордоном і знають про неї не з чуток. 

Вже майже вісім років ми з чоловіком та двома дітьми живемо у місті Спліт на півдні Хорватії. Я вважаю себе та свою родину пересічними користувачами медичних послуг. Наше ставлення до тутешньої сфери охорони здоров’я нічим не відрізняється від того, що мають хорвати. Чи ідеальна вона? Ні! Чи можна їй довіряти? Безперечно!

Страхування: державне — обов'язкове, приватне — не популярне

У Хорватії державне страхування є обов’язковим. Фонд медичного страхування (ФМС) встановлює об’єми, стандарти, ціни на лікування, відповідає за оплату лікарняних, виплату допомоги у разі народження дитини і навіть оплату проїзду до лікаря-спеціаліста вузького профілю, якщо це необхідно.

Внески до фонду вносять тільки економічно активні громадяни, тобто лише ті, хто працюють — особисто або їхній роботодавець. Внески не однакові для всіх, вони складають 15% від заробітної плати, але не менше 440 кун на місяць, тобто майже 1900 грн. Вносяться вони незалежно від того, чи багато ви хворієте, чи взагалі не звертаєтесь до лікарів.

За до 18 років та безробітних студентів до 26 років (у Хорватії вищу освіту отримують до цього віку)  внески до ФМС сплачують батьки. За пенсіонерів з пенсією нижче середньої заробітної плати та безробітних внесок сплачує держава. Кожен отримує пластикову картку страхування з індивідуальним номером, за якою його ідентифікують у лікарні чи аптеці.

Читайте також: О чем забывают люди, которые скучают по советской медицине

Фонд медичного страхування покриває більшу частину медичних послуг, але найчастіше потрібно самостійно доплачувати різницю за послуги. Наприклад, за огляд лікаря потрібно доплатити 45 грн, за взяття крові для аналізу також 45 грн. У разі стаціонарного лікування пацієнти повинні сплачувати до 20% від певної медичної послуги.

До програми страхування входять обов’язково послуги сімейного лікаря, стоматолога, гінеколога, дітям до 7 років педіатра, послуги вузьких спеціалістів у всіх державних медичних закладах, обстеження та ліки.

Ліки медичне страхування покриває або повністю, або частково. До речі, в Хорватії заборонені інтернет-аптеки. Також ви не купите серйозних ліків без рецепта. Без рецептів відпускаються рослинні засоби, вітамінно-мінеральні комплекси, дієтичні добавки, двох-трьох видів пігулки від застуди, льодяники від кашлю, знеболювальні/жарознижувальні препарати, краплі в ніс. І, по суті, все. 

Лікар виписує рецепт онлайн, а в аптеці, де вам зручно, отримуєте свої препарати, звісно, за своєю карткою страхування. Картка пацієнта також ведеться в єдиній електронній базі. Така автоматизація дозволяє економити і кошти, і папір, і час.

Якщо не хочеться нічого доплачувати, можна придбати додаткове державне страхування. Воно коштуватиме приблизно 300 грн на місяць і покриватиме майже всі витрати і на послуги, і на ліки.

При цьому маючи обов’язкове державне медичне страхування Хорватії, можна отримати медичні послуги в країнах Європи. Звісно, потрібно буде зібрати усі рахунки й зареєструвати страховий випадок. А після повернення до Хорватії — подати заяву, додати копії рахунків, і комісія ФМС в установлений термін, але не раніше ніж за два тижні, надасть відповідь про відшкодування. 

Система настільки автоматизована, що отримати європейську картку медичного страхування можливо в установах ФМС. Це забере лише 2 хвилини — просто вносите всі необхідні дані в автоматі самообслуговування, і він видає вам картку.

Приватного страхування в Хорватії до 2014 року фактично не існувало. Однак останні роки воно почало розвиватися: нині  купити приватну страховку можна, це стане у 800-4000 грн/міс. З такою страховкою можна обслуговуватись і в приватних, і в державних медичних установах. Що вона покриватиме, залежить від ціни самої страховки.

Однак поки що попиту на приватне страхування практично немає, хорвати віддають перевагу все ж таки державному — якісної різниці між лікуванням немає, лише в чергах не стояти. А оскільки державне страхування є обов’язково, платити ще й за приватну охочих поки небагато.

Замкнене коло лікарів

У великих містах медична допомога надається лікарнями і клініками, в невеличких містах — поліклініками та амбулаторіями. Лікарні оснащені сучасним обладнанням усюди, державні вони чи приватні, у великому місті  чи десь на периферії.

З приводу усіх питань з приводу здоров’я у Хорваті спочатку необхідно звертатись до сімейного лікаря або відділення "швидкої" (якщо випадок екстрений, але про це пізніше).

Приміром, у вас болить горло, з’явився нежить, болить голова — тобто всі ознаки, як кажуть у народі, застуди, а лікарі — ГРВІ. У Хорватії з цього приводу до лікаря взагалі не звертаються, лише в тому випадку, якщо потрібен лікарняний. 

Призначення спочатку буде стандартне — постільний режим, трав’яний чай, мед та лимон. Так-так, жодних пігулок! Якщо ж стан не покращується, з’являється висока температура та будь-які ускладнення, то вас відправлять зробити аналіз крові, після якого лікар, можливо, призначить антибіотик.

З роками проживання в Хорватії ми відпрацювали такий порядок дій у разі тривалої застуди: експрес-аналіз крові у приватній лабораторії (за свої гроші, державна страховка його не покриє), візит до сімейного лікаря з результатом, на зворотному шляху додому — заїзд до аптеки за ліками.

Якщо ж робити за правилами, — тобто за схемою лікар-державний аналіз-лікар-аптека, — результат буде той самий, але через два дні. Бо аналіз треба буде робити в тій самій лікарні після консультації, а це на наступний ранок, щоб показники були вірні. Як надійде результат, ще одна консультація.

Читайте також: Будь проклята медицинская реформа!, – журналистка

Тобто ви будете змушені кілька днів їздити по місту, щоб отримати ліки, замість того, щоб відлежуватися вдома вже з потрібними препаратами на руках і одужувати. Що й казати, практичні навички і досвід в цій системі часто зберігають і час, і нерви.

Якщо ж у вас заболіло вухо, буде ще складніше, і тут вже спростити не вдасться. Спочатку ви маєте звернутись до свого сімейного лікаря. Він терпляче вас вислухає, узагальнено огляне і випише рецепт. Добре, якщо вам покращало. Але якщо час минає, а вухо болить і далі? Тоді ви повторно звертаєтесь до лікаря, і вже тоді він видає направлення до отоларинголога. І отут найбільша проблема — черга до вузького спеціаліста може бути місяць-два, півроку, рік.

Спеціалісти є лише у великих містах, тобто з периферії чи острівної частини Хорватії потрібне лише їхати. Залежно від того, де конкретно ви живете, мова може йти про десятки або навіть сотні кілометрів.

Звісно, плюс, що державна медична страховка компенсує навіть кошти, витрачені на проїзд, але все не так легко. Ось після півтора чи двох місяців  (а вухо весь цей час може боліти) ви нарешті дістались отоларинголога, він ознайомлюється з аналізами та дослідженнями, пише висновок і відправляє вас до… правильно, сімейного лікаря, бо лише він може виписати рецепт.

А якщо потрібні ще якісь аналізи чи дослідження, то відправляє знову до сімейного, а від нього з результатами знову до отоларинголога… Ну, ви зрозуміли. І ще півбіди з тим ходінням від лікаря до лікаря, яка актуальність того вузького спеціаліста через два місяці, якщо чекати до нього черги? За два місяці проблема або перестане турбувати, або дійде до такого загострення, що випадок буде розглядатися у відділені "швидкої".

Саме тому моя родина, як і багато хорватів, мають звертатися до вузьких спеціалістів у приватних клініках. Державна страховка медичні послуги приватних клінік не покриває. Ціни там як на заробітки у Хорватії не малі, але й не захмарні.

Вузькі спеціалісти одночасно ведуть свої медичні практики як у державних, так і приватних установах. Корупції немає, і це також важливо. Якщо зовсім безвихідне становище, вам швидше поспівчувають і нададуть допомогу, але гроші не візьмуть.

Наведу кілька прикладів цін на послуги у приватних клініках:

- консультація гінеколога — 1300 грн;
- консультація ендокринолога, гастроентеролога — 1500 грн;
- консультація кардіолога з електрокардіограмою — 2000 грн;
- розгорнутий аналіз крові — 250 грн;
- 20 хвилин масажу однієї частини тіла, наприклад, спини — 600 грн;
- комп'ютерна томографія голови — 5200 грн.

У випадку зі стоматологом ми чергуємо державну і приватну клініку. Черга до державного стоматолога, якщо випадок не терміновий, може бути до 2-3 місяців.

Якщо маємо змогу чекати, чекаємо. Взагалі мені дуже до вподоби підхід місцевих стоматологів до дітей. Всюди до дітей ставляться, як до дорослих: їх попереджають, що робитимуть, розповідають про все, що буде відбуватися. 

Але коли на -енному черговому зверненні лікарка втрачає терпіння, то прямим текстом відправляє до приватного стоматолога. І тут річ не в тому, що їй набридає умовляння і пояснювання дитині навіщо, що і як, вони переживають, щоб не відбити дітям бажання лікувати зуби взагалі.

Наша приватна клініка обладнана двома дитячими кабінетами, де крісла-динозаври, дитячий куток, біля реєстратури планшети та ігрові приставки останнього покоління у вільному доступі, а на великому екрані під час всіх процедур в кріслі транслюються мультики.

Приватні стоматологічні клініки обладнані за останнім словом техніки. І я доволі часто зустрічаю в Інтернеті інформацію, що в Хорватію організовують стоматологічні тури з наданням всіх видів послуг. В середньому стоматолог оцінить лікування одного зуба дорослому у 1500 грн. Для хорватів це досить високі ціни, адже країна хоча і перебуває у складі ЄС, але не є дуже заможною. А от для громадян західної частини Євросоюзу, приміром, Німеччини чи Франції, ці ціни дуже привабливі.

"Швидка": їдьте самі

Невідкладна медична допомога у Хорватії приїде до хворого лише в екстреному випадку. Медичний персонал надає допомогу на місці нещасного випадку, аварії або гострого захворювання і транспортує пацієнта до лікарні. Для викликів на острівну частину країни "швидка" послуговується гелікоптерами.

Коли ж ви піддались паніці і викликали "швидку", хоча випадок не гострий, до вас приїдуть і нададуть допомогу. Але після випишуть рахунок на кругленьку суму. Сума може сягати 3200 грн за виклик плюс послуги, що були надані.

При цьому лікарі не надають послуги під час візитів за місцем проживання, як звикли в Україні. Тому якщо життю нічого не загрожує, попри те, що вам може бути дуже погано, до лікарні треба їхати самостійно. Після реєстрації до вас підійде спеціаліст, який оцінить терміновість вашого конкретного випадку. 

На практиці це означає, що звернутись у відділення "швидкої" в лікарні можна лише якщо з вами щось трапилось впродовж 24 годин. Маючи двох маленьких діточок, ми відвідували його декілька разів. Одного разу донька вивихнула ногу. Тоді очікування в черзі, рентген, консультація спеціаліста та гіпс забрало в нас півтори години. В іншому випадку, коли потрібна була допомога з розбитим підборіддям, тобто оброблення рани, дезінфекція, склеювання та консультація, — півгодини.

Читайте також: Унижения в советских поликлиниках

Звісно, у відділеннях "швидкої" бувають черги, бо це єдиний варіант отримати допомогу спеціаліста з покриттям державним страхуванням і без місяців очікування. З іншого боку, поки ви сидите і спостерігаєте, як на гелікоптерах та авто доправляють важкотравмованих, з відкритими переломами та великими ранами, самі себе питаєте, а чи варто забирати час у лікарів, чи настільки вам погано, і що, можливо, краще повернутися до схеми з бродінням від сімейного лікаря до потрібного спеціаліста.

Окрема інформація для українських мам: у Хорватії взагалі не існує такої практики як виїзд "швидкої" до дитини через високу температуру. Тож якщо хочете огляду, берете дитину, сідаєте в машину і їдете до педіатричного відділення. Наша має свою реєстратуру, одного педіатра, дві медсестри, три кабінети для огляду хворих. Черга ділиться умовно на немовлят, дітей з інфекційними хворобами та іншими випадками звернення.

Педіатр в середньому приділяє 10-15 хвилин кожній дитині. Далі всі маніпуляції, ін’єкції та інше — вже  справа медсестри. В реєстратурі консультують про подальші направлення та рецепт.

Це мене вразило

Мій висновок щодо сфери охорони здоров’я у Хорватії буде трохи розлогим, але показовим.

Першу дитину я хотіла народжувати в Києві, хоча ми вже жили в Хорватії. Але так чи інакше я на власному тілі й психіці відчула різницю в медичних системах країн і щодо ведення пологів, і реабілітації після них. Тут ставлення до вагітних, як до звичайних здорових людей: мінімум обстежень, мінімум аналізів. Раз на місяць огляд з УЗД, на останньому місяці ближче до терміну пологів — огляд кожні два дні.

У Києві пологи були за домовленістю, в одному із найкращих державних пологових будинків. Ні для кого не секрет, що це обходиться в кругленьку суму, яка майже вся сплачується неофіційно медичному персоналу. В Хорватії я також народжувала у державному пологовому. 

Пологи покриваються державною медичною програмою. Коли я цікавилася, що потрібно взяти з собою до пологового будинку, виявилося, що окрім засобів для власної гігієни — нічого. Пологовий будинок забезпечує лікарняною сорочкою, одягом для новонародженого, підгузками.

В пологовому боксі було нове обладнання, весь час до народження дитини була підключена до доплеру, там десь над моєю головою миготіли екрани з моїми життєвими показниками.

Читайте також: Какую медицину мы можем построить в Украине, если кандидат в президенты обещает бесплатную медстраховку для всех?

Порядок дій під час пологів є стандартним в обох країнах, але відношення медичного персоналу в Хорватії було уважнішим та турботливішим. Післяпологова палата розрахована на дві породіллі, два медичні ліжка з системою управління положень, два ліжечка для новонароджених, а також два вмонтованих телефони та пульти виклику персоналу, спеціально обладнана душова кімната і все нове.

Постільна та натільна білизна змінювались кожного разу у разі будь-якого забруднення, обов’язково вранці та за пів години до зустрічі з відвідувачами. Відвідувачі суворо у відведений час. Кожен раз, коли я підіймалась до дитини, до палати заходила медична сестра і просила повернутися на ліжко. Відповідаючи, що мені потрібно відпочити і відновитись, бо в мене попереду цілодобовий догляд за дитиною, і сили мені знадобляться.

Їжа була смачна, давали навіть каву. Виписали мене з пологового через два дні. Медичний персонал, попри те, що пологи не були у мене першими, проговорював, що і як відбувається, як налагодити грудне вигодовування. Я на той час вже могла спілкуватися хорватською мовою, але знаючи, що я іноземка, лікарі починали спілкування вільно англійською мовою. З пологового я повернулася додому, звісно, втомлена від пологів, але з відчуттям, що про мене щиро турбувалися.

Так, величезним мінусом державної медицини у Хорватії є черги до вузьких спеціалістів та вузьких обстежень. Тоді й виникає питання: чекати чи платити зі власної кишені. Коли випадок потребує швидкого і термінового обстеження, державна медицина надасть його. Але хто знає, чи потрібно чекати на те, бо відомо, що чим раніше взятися за лікування, тим краще.

Чи довіряють хорвати своїй медицині? Звісно, довіряють. Вони не несуть в собі протягом життя багаж знань про всі препарати з елементарну аптечки, вони не знають хімічний склад ліків, не тримають вдома апарат для вимірювання тиску та апарат для інгаляцій, вони не дивляться в Інтернеті, чи лікування призначають за міжнародним протоколом. І знаєте, я також довіряю хорватській медицині.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram