Страх проявляється навіть тоді, коли немає ніяких об'єктивних підстав для занепокоєння.

Чи можна управляти страхом? Нейродослідник Джозеф Леду, автор книги The Emotional Brain, детально вивчив фізіологію страху. Він описує мигдалеподібне тіло як центр страху. Саме там, в лімбічному мозку – примітивній і тваринній його частині – зароджуються всі первинні емоції: страх, ненависть, любов, гнів і хоробрість.

Постійні стреси роблять мигдалеподібне тіло ще більш уразливим для погроз. Страх включає реакцію на стрес, яка пробуджує мигдалеподібне тіло знову і знову. Мигдалеподібне тіло формує спогади – фрагменти минулого досвіду. Вони лежать в нашій підсвідомості, і щобільше їх накопичується – то більш чутливим стає це мигдалевидне тіло і ще більше забарвлює спогади залишками страху. В результаті страх проявляється навіть тоді, коли немає ніяких об'єктивних підстав для занепокоєння. Він чимдалі тим сильніше стає лише нашою уявою. 

Читайте також: Четыре типа стресса и пять способов с ними справиться

Чи треба боротися з власними страхами? Ні. Оскільки страх – це базова емоція, яка відповідає за нашу безпеку, він супроводжує нас майже щохвилини. В обмежених дозах страх допомагає нам бути більш уважними. Сильний страх заважає нам досягати поставлених цілей, діяти ефективно в складних ситуаціях, взаємодіяти з іншими людьми.

Як все ж таки керувати страхом?

1. Наважитись на страх

"А якщо в мене не вийде?"

"А якщо вони (він/вона) не погодяться?"

"А якщо я не виконаю?"

Приймайте всі ці думки, і…. наважтесь спробувати, наперед прийнявши можливу невдачу. Ми часто навіть не можемо закінчити фразу "Якщо мені відмовлять, то я….". Насправді, там, за межею невдачі, нічого крім нового досвіду і тебе, сильнішого, немає.

В одній місцевості є ущелина, де пасуться антилопи. Неподалік живуть леви, які природньо випрацювали свій тип полювання: на одному кінці ущелині сидять старі немічні леви і голосно ричать. Почувши їх рев, антилопи лякаються і біжать до протилежного виходу з ущелини, де на них чекають голодні молоді леви.

Група молодих вчених, яка спостерігала за цим процесом, помітила з часом трансформацію у поведінці антилоп: почувши страшний рев, антилопи починали бігти прямо на нього. Оскільки старі немічні леви не могли їх наздогнати, антилопи рятувались таким чином від неминучої загибелі. Вони прямо йшли на страх.

Нейробіологи підтверджують, що ми найбільше пишаємось і пам’ятаємо вчинки, які вчинили наперекір власному страху. Подолати страх – найсильніший мотиватор і драйвер змін.

Піти на страх – це насправді боротьба з уявними упередженнями. Страх на 100% вигадана емоція. Хоча б тому навіть, що він стосується майбутнього. А передбачити точно майбутнє не здатен ніхто. Виходить, що сила страху залежить… від сили уяви. То чи не ліпше уявляти перемогу?

2. Зрозуміти – про що сигналізує страх

Якщо ми відчуваємо страх стосовно майбутніх цілей, в таких випадках він найчастіше пов’язаний з поганим плануванням чи аналізом ризиків. Якщо всі кроки і ризики сплановані (в тому числі прогнозовані), страх зникає.

Читайте також: Як працює сила волі та чому ми не починаємо нове життя завтра

Доречно пам’ятати, що будь-які намагання спрогнозувати майбутнє однаково далекі від істини. А прийняти з готовністю невдачу – розслабляє і активує творче і креативне мислення, основні переваги у створенні унікального продукту.

3. Концентруватись на чомусь нейтральному

Ще один спосіб подолати страх – концентруватись на чомусь нейтральному. Найпростіше – слідкувати за тим, де в тілі проявляється страх під час виконання завдання, якого ми боїмося. Сама необхідність концентруватись на відчуттях сильно понизить рівень страху.

4. Відчути свій страх у найдрібніших деталях

Інколи дуже допомагає спроба уявити свій страх – знати так би мовити ворога в обличчя. Де страх знаходиться в тілі? Якої він форми? Якого розміру?

Познайомились? Відпускайте. І дійте! Життя того варте.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram