З одного боку, рік подвійних виборів – це парад марнославства й полігон політичних технологій, а з іншого – інтелектуальне випробування кандидатів у президенти та парламентарі, пише у своєму блозі на "Новому часі" експерт напрямку "Освіта" Українського інституту майбутнього Микола Скиба. А також хоч і примарний, але шанс на перезавантаження різних систем і сфер суспільства.

Освіта – не виняток. За останні два десятиліття тут накопичено пласт проблем. Дуже важливо, щоб політики продемонстрували бодай здатність їх ідентифікувати й окреслювати способи розв’язання. Та не менш важливим є розуміння глобального контексту. Тест на зрілість для кожного кандидата – це здатність утримувати на своїй "дошці приладів" обидва виміри – зовнішній і внутрішній, а відтак вибудовувати належну траєкторію розвитку освіти.

Розумію, що змагання за "булаву" вкрай звужує погляд, тож виокремлю найсуттєвіше з аналітичного звіту однієї із ключових організацій у світовому ландшафті освіти, Центру освітніх досліджень та інновацій ОЕСР.

1. Змінюється баланс сил на світовій арені. Найбільшою економічною потугою стає Китай. Із ним змагається Індія. І ці країни інвестують величезні суми в освіту. Наприклад, у Китаї щомісяця відкривається новий університет – країна претендує на створення власної "Ліги плюща", а також істотно покращує якість середньої освіти. Індія активно розвиває ринок приватної освіти, зокрема через відкриття філій британських університетів. Індуси посідають все активнішу нішу на ринку фрилансу.

Трансферабельність навичок і досвіду (можливість перенесення їх із одного контексту до іншого) є суттєвим викликом для системи освіти та ринку праці. Чи зуміють освітні інституції точно визначити пріоритети навчання та кваліфікаційних вимог? І чи може система освіти приготувати студента до роботи в середовищі, де між собою взаємодіють і конкурують люди різних походжень і культур?

2. Демократія зіштовхнулась із кризою: у багатьох країнах Європи на вибори ходить лише 68% від загальної кількості громадян із правом голосу. Набирає обертів популізм, маніпулювання інформацією та приватними даними. Поглиблюється нерівність між розвинутими й відсталими країнами, селянами та міщанами, бідними й багатими, тими, які мають доступ до якісної освіти, й тими, які її позбавлені.

Читайте також: Як не з'їхати з глузду й вижити у школі

Перед освітніми системами постають питання: як забезпечити учасників освітнього процесу надійною навігацією та розвинути в учнях необхідні громадянські компетентності? Як різні зацікавлені сторони мають бути залучені в процес ухвалення рішень щодо шкіл, коледжів й університетів?

3. У перенаселеному та взаємопов’язаному світі зростають нові ризики й загрози: економічні, кліматичні, кібернетичні, ризики поширення нових епідемій тощо.

Якою є роль школи у промоції здорового способу життя, кібербезпеки й екологічно відповідальної поведінки? Як можуть екосистеми інновацій, в які включені університети, сприяти розвитку розумних міст і домогосподарств, винайденню нових матеріалів і продуктів харчування, відновлювальних джерел енергії і революційних методів лікування? Що має зробити школа для заохочення відповідальних винахідників? Які навички будуть важливими в цифровій економіці майбутнього?

4. Тривалість життя збільшується, населення планети старіє. Нині понад чверть планети – віком 65+. Навчити чогось раз і назавжди стає нереально. Важливо навчати вчитися й перенавчатися. Як школі віднайти баланс між накопиченим обсягом знань і вмінням використовувати, засвоювати та виробляти нові? Як налагодити діалог поколінь?

5. Формується нова культура, де нещадній ревізії піддаються традиційні уявлення про сім’ю, шлюб, дітей, роль чоловіків і жінок. Запалу додає подвійна революція в біотехнологіях і цифрових індустріях. Віртуальний світ стає реальним. Водночас відбувається ренесанс націоналізмів, релігії, модернізованих традицій.

Як освітні системи можуть використати ефект постійного підключення й інструменти доповненої реальності? Хто і як навчить працювати з цінностями і сенсами? Що можуть запропонувати вчителі для психологічного здоров’я і тренування уваги?

І це лише частина глобального порядку денного у царині освіти. Локальний український контекст додає свої виклики.

1. Зберігається ризик ескалації військових дій, терактів, кібератак, інформаційних провокацій. Школа може відіграти істотну роль у поширенні інформації про згадані ризики, а також – у розвитку навичок цивільної оборони, наданні першої медичної допомоги, виживання в екстремальних умовах, захисту персональних даних, медіаграмотності, критичного мислення тощо.

Читайте також: Сім кроків для втілення в життя політичного гасла про чесні податки

2. Українське населення теж стрімко старіє. Та основна причина – не збільшення тривалості життя, а виїзд молодих і працездатних на роботу за кордон. Роботодавці втрачають перспективних фахівців, а заклади вищої освіти – студентів.

У сфері освіти існує кілька викликів і дилем. З одного боку, слід готувати молодих людей до життя у відкритому глобальному світі, а з іншого – хто їх навчатиме, якщо педагоги старішають? Як привабити в освітню сферу молодих і динамічних? Як зробити професію педагога престижною? Як спонукати молодь повірити в українські університети?

3. Окремо про довіру. Згідно з опитуванням КМІС, серед державних систем, яким найбільше довіряють українці, освіта – на дев'ятому місці. Із від’ємним балансом довіри-недовіри у 26,2.

Приватний ринок не стоїть на місці. Кількість приватних українських шкіл уже сягнула 228. І це добре, але не без викликів. Адже між тими, хто навчається і навчає в приватному та бюджетному секторах, збільшується культурна і світоглядна дистанція. Звідси нарікання і на традиційну школу.

4. Ще одна причина невдоволення бюджетним сектором – тамтешня психологічна атмосфера. У 2017 році Українська Гельсінська спілка провела пілотний моніторинг дотримання принципів прав людини у навчально-виховному процесі в школах. Згідно з результатами, 22% школярів стверджують, що вчителі періодично принижують учнів перед класом. А згідно з опитуванням Центру економічних стратегій, найбільшою підтримкою користується теза про те, що дитина для вчителя має бути рівним партнером, а не підлеглим.

Та попри це, згідно з дослідженням Українського інституту майбутнє, проведеного вже 2019 року, клімат у школі, особливо у 5-9 класах, не змінився на краще.

Тож чекаю реакції від кандидатів і їхніх команд: покажіть готовність братись за всі ці проблеми, запропонуєте алгоритми.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram