Одним з найбільших приємних потрясінь минулого року для мене стали відвідини оновленого музею Шевченка. Ми там робили наш інклюзивний захід. І ось, замість затхлого приміщенння, нас зустріла велетенська простора зала з цілою галереєю класних, сучасних Шевченків, у зрозумілих дітям і дорослим образах. 

Діти, які відвідали захід, відірватися не могли від цих портретів, гралися, розважалися, сміялися. Я вперше бачила західний принцип роботи в музеї, коли інформація доноситься через радість і гру. З музею Шевченка ніхто не хотів іти!! 

Музейники вирішили поділитися радістю і зробили виставку сучасних портретів (переосмислення образу поета) на станції Шевченка. І що ви думаєте?

Так, саме це і відбулося. Націоналістичні вандали прийшли і знищили виставку. Один з них, Юрій Хорт, ще й пишався цим у Фейсбуці і ржав на тему того, що поліцейський, якого викликала обурена пасажирка на акт вандалізму, просто нічого не зробив.

Відео – Ярина Шу

Тобто бачите, яка справа... 

В Україні з'явилася сила, яка бере на себе право цензури. І з нею ніхто нічого не робить! 

Читайте також: Якщо ви не цікавитеся сучасним мистецтвом, то сучасне мистецтво зацікавиться вами

Мені дорікали, що я вдаюся до необачного узагальнення, вважаючи "нациків" всіх однаковими. Ну, але в сортах лайна розбиратися мені не хочеться, коли...

– ці люди зривають правозахисні акції та фестивалі.

–  вважають себе в праві цензурувати літературу (ту, яку їм сказали цензурувати, бо самі прочитати і знайти "страшне", вони, бідосі, нездатні).

–  вважають себе в праві цензурувати мистецтво.

І роблять це регулярно! А держава, яка мусить, начебто, відстоювати своє право на вершіння закону, мовчить.

Це було смішно, але вже не дуже. Правозахисні органи (які мають право на насильство, на відміну від нас) засовують голову в пісок, бо складається враження, що "нацики" висловлюють "волю народу". І типу, якщо ти їх ставиш до ноги, то ти йдеш проти народу і України. А це робити в умовах війни і після майдану якось сцикотно.

Читайте також: Пагутяк: Інтелектуальний та мистецький бомонд в Україні – це та сама радянська тоталітарна секта

Ця гидь монополізувала собі образ патріота. Їх так чутно, що багато нормальних наче патріотично налаштованих людей радикалізуються, аби відповідати "лінії партії". Ті, хто дещо сильніші за характером, попри патріотизм, відмовляються себе асоціювати з лайном. Тож виглядає, наче весь націоналістичний рух от такий прибацаний.

Ця гидь монополізувала собі маскулінність. Деякі незрілі чоловіки дуже страждали від того, що атрибути маскулінності стали розмитими... А тут бац – і така нагода! Можна вдягнути камуфляж (навіть якщо не служив), відростити бороду, затулити писка балаклавою і піти бити геїв або пресувати Катерину Левченко (уповноважену з гендерних питань) або здирати картини на станції метро. Мужики!!! Наче як і раніше лайдак лайдаком, але зате внутрішнє відчуття мужиковості переповнює!

Я люта така, що капець. За музей Шевченка готова рвати. Але розумію, що постиками у ФБ нічого не зробиш. Тому як?

"Широка суспільна дискусія" що робити із навалою? Чи як нам реагувати на ці всі стрьомні процеси?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram