Микола Рябчук написав чудову статтю про український "ліберальний націоналізм", у якій чітко сформулював дві засадничих суперечності нашого сьогоднішнього суспільства.

Читайте також: Як поєднати лібералізм із націоналізмом

Перша: "...Українські ліберали опиняються між молотом і кувалдою – між "власними" радикалами, котрі кленуть їх як зрадників та інфантильних дурнів ("ліберасти" – характерний перл цього дискурсу), та – російськими / проросійськими радикалами, а часом і лібералами, котрі спільно запаковують їх в одну недиференційовану й демонізовану групу українських націоналістів".

Друга: "Ліберальний націоналізм в Україні на початку 2010 років опинився в глибокій кризі, перебуваючи під потужним тиском двох ідеологічних супротивників, котрі парадоксальним чином взаємодіяли й одне одного доповнювали. З одного боку, це – неліберальний націоналізм колоністсько-креольського типу, утверджуваний панівною русофільсько-радянофільською "Партією реґіонів". З другого боку це – неліберальний націоналізм українських правих радикалів".

Читайте також: Нотатки зі споду шахової дошки

Дуже рекомендую; тут є над чим замислитися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram