На перший погляд може здатися, що жодних обмежень та заборон у "ЛНР" немає. Принаймні для тих, чиє життя проходить у площині, далекій від політики та місцевої армії.

Але це враження минає майже одразу, якщо дивишся зсередини самої "республіки". Давайте розберемося, чого робити та про що говорити тут не варто.

Мобільний зв'язок. Заборонено користуватися українською системою зв'язку Vodafone у всіх режимних об'єктах, на зразок "державних" банків, "міністерств", "податкової" та численних "комендатур", про що зазначено одразу ж на вхідних дверях ззовні та продубльовано через кілька метрів у середині приміщення.

У деяких структурах це оголошення – скоріше данина місцевому наказу та цілковита профанація, а в деяких закладах за його виконанням стежить охорона: сім-картки українських операторів зв'язку треба виймати на вході в об'єкт.

Читайте також: Блог з Луганська: кохання і шлюб по-новому

Кілька років тому всі "військовослужбовці" та "державні службовці" примусово перейшли на місцевий канал зв'язку "Лугаком", який начебто не прослуховується, на відміну від усіх українських операторів. Однак у всіх рекламних оголошеннях дають два номери телефону – українського оператора та місцевого, аби мати зв'язок з усіма користувачами телефонного зв'язку в "республіці".

Інтернет. Ще з 2015 року тут заборонені понад сотня сайтів українських інформаційних порталів. Але якщо дуже потрібна якась інформація, завжди можна обійти той наказ, встановивши на спеціальні програми, завдяки яким зв'язок із забороненими сайтами встановлюється через, скажімо, Бангладеш, що не дає можливості відстежити вас.

Однак провайдери виконують цей наказ по-різному – хтось блокує усі 126 сайтів з наказу, а хтось підходить до цього вибірково. Тож приєднуючись до різних провайдерів, мандруючи містом, можна легко відкривати сайт BBC на сході міста, тоді як у самому центрі Луганська він заблокований.

Крім того, діє заборона на спілкування з представниками місії ОБСЄ. Це дивна заборона, про яку навряд чи хтось скаже вам в голос, але жоден представник офіційної структури не даватиме нікому з ОБСЄ жодної інформації, не порадившись із керівництвом. Відповідь завжди майже однакова – питайте у керівництва офіційним листом.

Коли людина повертається з території, контрольованої Україною, в "республіку" і прагне знайти офіційну роботу за фахом, у неї часто питають, чому якийсь період з 2014 по 2019 рік вона жила в Україні. Від відповіді залежить багато чого. Має значення також, чому і куди людина виїжджала влітку 2014 року, де працювала під час свого перебування в Україні та які були мотиви повернення.

Читайте також: Блог з Луганська: як заробляють на "переправі" з "ЛНР" в Україну

Якщо здобувач шукає роботу у "високих" структурах, його буде перевіряти "Міністерство державної безпеки". Жодних пояснень про відмову вони не дають. Жодних шансів на перегляд питання не існує.

Критика влади й робота на Україну. Критикувати владу можна будь-де. Але при цьому треба пам'ятати, що зайва активність може мати наслідки. Тому політичні прогнози, коментарі у соцмережах, зберігання української літератури тощо може призвести до затримання за звинуваченням у диверсійній діяльності.

Я знаю багато кого, хто працює цілком офіційно на Україну, отримуючи зарплатню через українські банки – це технологи, інженери, які продовжують працювати на філіалах українських підприємств у "республіці". Але жоден із цих людей не зізнається у цьому у бесіді. Хоча і робота, і зарплатня, і відрахування у місцеву "податкову" – цілком офіційні, але розкажуть вам про це пошепки після тривалого вагання.

Усі розуміють, що будь-яку співпрацю із Україною завжди можна подати як диверсійну діяльність, а поїздки за зарплатою та пенсією – зустрічами із українськими кураторами силових структур.

Поїздки "в Україну". Офіційну заборону на виїзд мають всі "військові", працівники "міністерств" та бюджетники. Це тисячі мешканців "республіки".

"Військовий" навряд чи поїде сам в Україну, а от викладач місцевих вишів робить це регулярно та потайки. А далі все залежить від керівництва. Хтось закриє на це очі, а хтось знайде привід звільнити з роботи, бо всі бюджетними ще у 2017 році ставили підписи у наказі про заборону виїзду на територію, підконтрольну Україні.

Читайте також: Блог з Луганська: на кого луганчани лишають помешкання та як "консервують" посади

Під забороною також фото із українською символікою. Ті, хто не залежить від місцевої офіційної зарплатні, можуть робити будь-що, але на свій ризик.

Усі інші навчені звільненнями колег за фото у вишиванках під час їхніх відпусток, які необережно викладалися у соцмережі, або за звільнення після тренінгів, які проходили в Україні.

Взагалі більшість користувачів соцмереж ставиться дуже обережно до друзів з обох боків конфлікту. Часто товаришують під вигаданими іменами та з чужих акаунтів, аби не стикнутися з переслідуваннями.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram