MENU

Блог з Луганська: на кого луганчани лишають помешкання та як "консервують" посади

3320 0

Здається, вислів "жити на два фронти" актуальний зараз більше, ніж колись.

Усі, хто планував виїзд або виїхав, вирішував нагальні питання догляду власного житла, збереження робочого місця та можливості повернутися у власний дім через необмежений проміжок часу.

Аби зберегти житло, залишають наглядача. Найчастіше це родич, який раз на тиждень навідується у зачинену квартиру або дім, аби перевірити крани й опалення та раз на місяць сплатити комунальні платежі.

І погодиться на таке лише близька людина, бо робите це треба постійно, у будь-яку погоду вже майже п'ять років.

Мій знайомий лікар відвідує так чотири квартири – власних дітей, сестри та свою, бо в нього є ще дім від померлих родичів.

Читайте також: Блог з Луганська: кохання і шлюб по-новому

Так, він небідна людина, якщо дивитися на цю ситуацію зверхньо. Він не продає цю нерухомість, бо коштує вона зараз копійки, а дітям у їхньому новому житті потрібні гроші на нове житло.

Тому він навідується у ці квартири по колу, сподіваючись, що колись або повернуться діти, або зміниться ситуація на ринку нерухомості. І ще за ці квартири треба платити. Взимку комуналка за одну квартиру вийде десь півтори тисячі рублів (622 грн), а за чотири відповідно в чотири рази більше… І це вже сума його офіційної зарплати, а витрачати такі гроші щомісяця готова далеко не кожна людина.

Інший варіант – пускати у покинуті квартири знайомих. Але постає питання знайти тих, хто погодиться наглядати на ваших умовах, а потім – порядності цих людей.

Знаю ситуації, коли такі "наглядачі" не лише не сплачували комуналку весь час, а ще й занедбали квартиру, в яку до них господарі вклали душу, зробивши так званий євроремонт.

Можливий варіант – пустити знайомих за малі гроші оренди. Так, можна жити у порожньому домі за якусь тисячу рублів оренди на місяць (415 грн), а можна за такі ж гроші винайняти від однокімнатної до трикімнатної квартири. Але коли постає питання сплати оренди, важко вже розібратися, чи це оренда чи просто дружня послуга господарям.

Мої приятелі в анологічній ситуації знайшли тих, хто буде навідуватися до їхнього житла, а самі приїздять двічі на рік, аби відпочити від роботи в Україні у власній затишній квартирі. Як колись їздили у Ніццу. Але при цьому вони не сплачують комуналку, маючи залізну логіку, що не живуть у тій квартирі постійно, вимушені були поїхати звідси, а "республіка" та її комуналка ніким не визнані.

Таких випадків навколо безліч: багато хто вважає, що оскільки не живе у квартирі, платити не треба, та має шалені борги за ті п'ять років… Достатньо переглянути суми заборгованості у платіжках, які приходять раз на місяць на під'їзд.

Читайте також: Блог з Луганська: чому я не беру слухавки

Але "республіка" доволі лояльна до таких порушень, принаймні газ не обрізають за борги ніколи, незалежно від суми заборгованості.

Знайома хірургічна медсестра з квітня по жовтень підробляє у готелях в Сочі – миє по 12 годин шість днів на тиждень кімнати відпочивальників. Це варто того – отримує за таку роботу вона в чотири рази більше, ніж у лікарні Луганська, працюючи за фахом. Свої півтори ставки вона роздала по лікарні.

Так, вона значиться у всіх відомостях та графіках, бо не хоче втрачати місце та стаж, але замість неї працюють усі, а вона сплачує їм за це гроші. Звичайно ж, усі табелі у цьому випадку цілком фіктивні, але це влаштовує керівництво аби не втрачати останніх робітників.

Інша знайома директорка майже п'ять років керує на два фронти – в Україні та на аналогічній посаді в Луганську. Повертатися не хоче, бо робота в Україні дає їй зарубіжні відрядження, цікаве навчання та пенсію. Але у Луганську затишна квартира, куди вона планує повернутися, тому вона керує звідти своєю ж структурою.

Все це відбувається неформально, резюме надсилаються обом керівникам, а та директорка, що з Луганська, є фігурою лише номінальною. Це ніби вам дали щось в оренду. Те саме із цією посадою. Всі знають, що через якийсь час колишня директорка повернеться, тому дослухаються до всіх її дистанційних вказівок.

Така схема "консервування" посад поширена у медицині та закладах освіти. Іноді ті, хто виїжджає, рекомендують керівництву когось замість себе, а неофіційно домовляються, що у тому випадку, коли справа на новому місці не піде, можна буде повернутися на колишніх умовах. Звичайно, новий очільник почувається доволі невпевнено, бо розуміє тимчасовість свого положення.

Втім, повернутися виходить далеко не кожному. Довго тривають перевірки місцевого "Міністерства державної безпеки", особливо якщо кандидат на посаду – чоловік. А до того ж новий керівник за час своєї роботи настільки звикає до зручного крісла та вищої зарплатні, що сам здатен вставляти палки в колеса, аби тільки його не посунули.

Знаю кілька прикладів, коли ситуацію без колишнього керівництва використовували на свою користь. Наприклад, у великій комерційній структурі на всіх ешелонах влади просто почали займатися контрабандою, реалізуючи її через супермаркети. Інший приклад – коли деканом став вчорашній викладач, почала процвітати корупція. Навіть сам декан бігав із пачками залікових книжок, аби встигнути заробити бажані гроші.

Читайте також: Блог з Луганська: як заробляють на "переправі" з "ЛНР" в Україну

Звичайно ж, при колишньому керівництві якщо й були поодинокі випадки корупції, вони не були настільки гротескними, коли декан носить у пакеті з супермаркету до 50-ти заліковок, аби оббігти усіх викладачів та забезпечити "свої кадри" оцінками.

Є ще один доволі нетиповий аспект, який я побачила лише у "республіці". Аби влаштуватися до однієї мережі організацій зі світовим ім'ям (не буду конкретизувати), треба передати трудову книжку на територію України – у представництво тієї організації там.

Там треба також відкрити банківську картку для нарахування зарплати через українські банки. Але при цьому іншу трудову треба завести та принести в аналог закладу у "республіці", а за заробітну плату робітникам з України місцеве представництво організації цілком офіційно звітує місцевій податковій. Про таке кажуть, "без пляшки не розібратися".

Але я скажу вам більше, місцева керівник закладу доволі публічна особа і з цих причин в Україну в'їхати не може (вона у базі "Миротворця"), але її банківську картку в Україні оформили без неї та передали в Луганськ.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Яна ВІКТОРОВА для ВВС News Україна


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини