"Ось так виглядає кінець світу, − написав у Twitter Метт Фуллер, репортер The Huffington Post, − це не вибух, а купка міленіалів, які не знають, як відсилати листи".

За останні десятиліття термін "міленіали" використовували для опису того, що так чи не так із молоддю. Але 2019 року міленіали остаточно подорослішали: наймолодшим – 22, найстаршим − близько 38 років. Більша частина рис, приписуваних міленіалам, − ознаки однієї соціальної групи людей, переважно білих американців, народжених із 1981 по 1996 роки, на формування яких вплинули соціальні та культурні зсуви.

Син надіслав непоганий матеріал з цієї теми: "Почитай про себе". Я уважно опрацювала й зрозуміла: не сходиться. Чому в цій концепції портрет міленіала схожий на мене, як фоторобот на розшукуваного − так само приблизно?

Читайте також: Не подарунок, або Про брак жіночої солідарності

Американці пишуть, що батьки міленіалів – молодші представники покоління бейбі-бумерів 1940–1960-х років і старші представники покоління Х, тобто народжені у 1960−1980 роках. Дитинство американських міленіалів пройшло у період відносної політичної та економічної стабільності. Ці діти зростали під посиленим контролем батьків. Ризик-менеджмент став головною стратегією виховання. Сьогодні по всьому цивілізованому світові дитячі ігри контрольовані, дозвілля сплановане дорослими до години, дитині вийти з дому без мобільного − немислимо. Старших міленіалів, які росли у 80-ті, це ще майже не зачепило ("Ми грали на фортепіано для забави, а не для майбутнього"), молодші вже стикнулися.

Серед ключових слів у пошуку, що описують покоління міленіалів, такі: прокрастинація, лінь, розпещеність, претензії до всіх, скарги на інших міленіалів за те, що псують їм репутацію тощо.

Едалтінг (adulating) – слово, що вигадали міленіали на позначення узагальнених завдань самодостатнього існування. Виявляється, за комуналку треба сплачувати. Виявляється, на роботу треба ходити. Виявляється, їжу треба готувати самотужки і щодня.

Звиклі бути контрольованими, американські міленіали відмовляються дорослішати, відмовляються брати на себе відповідальність, відмовляються боротися з труднощами, уникають складних рішень. Важко – зміни роботу. Нецікаво – йди з професії. Набридло все – їдь до Таїланду на рік.

Читайте також: Коли одного дня ти захочеш бути вільною – Зоя Казанжи

Українські міленіали натомість пережили розпад імперії, становлення незалежності України, кримінально-голодні 90-ті. Наше покоління знає безліч способів оптимізуватися, навчатися, самовдосконалюватися. Ми вміємо йти вперед попри все і "лупати сю скалу".

Очевидно, поступ України із зрозумілих історичних причин загальмовано рівно на одне покоління: у них уже народжувалися міленіали, доки ми тут руйнували Радянський Союз, вони ще говорили про економічну стабільність, доки ми тут міняли рублі на купони тощо.

Певно, що покоління мого сина – це і є українські міленіали, себто діти, народжені у кінці дев’яностих. Умовно кажучи, перші люди, яким купили мобільний ще у дитинстві, − міленіали в Україні.

Це вони тепер розмірковують про необов’язковість вищої освіти (ми-таки її здобули), звільняються з роботи за першої ж неприємності (у наших і їхніх трудових рівна кількість записів), впадають у сплін і серйозно говорять про депресію (ви свої алкогольно-дискотечно-безбашенні 20 років пам’ятаєте?).

Словом, відішлю посилання назад. З темою: "Почитай про себе".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram