Волинь весняна, вільна та вільготна. Вулиця Воля в Рівному. Стара бруківка пробивається крізь невдалий. давно неголений радянський асфальт, підсніжники пробиваються на голій вогкій землі. Порепані вулички застосовують масочки з глини та лікувальних грязей, чепуряться до весни, яка вже тут. Дощ змінює істеричне сонце, й ніхто не в стані сказати, яка ж сьогодні насправді погода.

Читайте також: Невідоме Рівне: моя сусідка Наталі Портман

У цьому місті видно небо, багато неба, стільки неба, що виникають запитання, хіба може бути стільки неба в місті? А що, так можна було.

Це місто відкриває своє обличчя тільки тим, хто хоче його побачити. На схід і на захід від нього вже все не так. Поруч із містами на схід видається польським містечком, але в якому зупинився час, і хтось прийшов і довго все псував. Поруч із польськими містечками воно має вигляд іншого, але недостатньо радянського, як далі на схід. Дуже західноукраїнське, охайне й водночас надтріскане та надщерблене.

Читайте також: Ринкова євроінтеграція: ЄС на українських базарах

Тут уже закінчився схід, і добре чути подихи заходу, але часом це не подихи, а зітхання.

Але напровесні тут добре дихати на повні груди. Тут добре дихати на повне небо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram