Щоразу коли в країні вибори, навколо починають лунати різні заклики обмежити певну категорію людей у їхній можливості здійснити свій вибір, пише у своєму блозі на "Новому часі" магістр із міжнародної політики Кембриджского університету Дмитро Наталуха. Від "урятуй країну – забери вбабусі паспорт", "перепиши хату на кота" до діаметрально протилежних сьогодні закликів "заберіть паспорт у дітей, бо вибори – не жарти".

Та заклики ці лунають не через те, що одна категорія людей вважає якусь іншу категорію меншовартісними. Просто значна кількість політично свідомого населення переконана, що є цілі страти громадян, які не здатні зробити виважений вибір. Із різних причин – через брак досвіду, скруту, неосвіченість.

Зазвичай основна претензія – небажання предметно розібратися в кандидатах чи партіях і реалістичності виконання їхніх обіцянок. Простіше кажучи, в центрі критики – саме бажання "швидких рішень" і "миттєвої вигоди". Зрештою, в гонитві за власними егоїстичними примхами ці люди своїм електоральним вибором часто прирікають значну частину співгромадян на щонайменше п'ять років паршивого представництва власних інтересів у владі.

Політичний розподіл праці

Розподіл праці – значний складник успіху людства. Жодне сучасне суспільство не здатне існувати без нього. Так само і представницька демократія відображає розподіл праці в політиці, та не без недоліків.

Передусім проблема представницької демократії – в надто туманному вираженні громадської думки. Раз на декілька років мільйони людей обирають собі декілька сотень політичних представників на фіксований термін. Та якщо змінюються обставини, ваша думка або якщо вас не влаштовує весь набір поглядів конкретного кандидата – в мене для вас погані новини. А якщо ви голосували за кандидата, який програв, то фактично взагалі позбавлені представництва.

Такий стан справ час від часу стимулює дискусію про повернення до прямої демократії – коли всі, або більшість суспільно важливих питань вирішується шляхом референдуму. Втім, пряма, або "чиста демократія" можлива в масштабах племені, нехай міста, але абсолютно нефункціональна в масштабах країни. Про недоліки "влади натовпу"» застерігав іще Платон.

Читайте також: Потребуємо більше віри – чому й у що саме

Та спостерігаючи за відродженням популізму у світі, нам почало здаватись, що демократія непоправно зламалась, а крізь нетрі комп’ютерних алгоритмів просочилась нова, "рідка демократія".

Демократи всіх країн, делегуйте!

"Рідка демократія" (англ. liquid democracy) – це симбіоз прямої та представницької демократії, що дозволяє виборцям користуватися розподілом праці в політиці на власний розсуд. У той час як представницька демократія є статичною, рідка – пропонує динамічний підхід.

По суті рідка демократія передбачає, що виборець сам визначає: голосувати самостійно чи делегувати свій голос якомусь представникові, уповноважити останнього голосувати за весь перелік питань чи за один конкретний напрямок, а заразом і коли відкликати делегований голос.

Тобто більшість питань, як і за прямої демократії, вирішуються шляхом референдуму. Та, зважаючи на те, що мало хто має час чи розуміння кожного питання, виборець може делегувати свій голос іншій людині, яку вважає компетентнішою. Ваш "проксі" своєю чергою може делегувати свій і ваш голоси іншій особі, або навіть організації, якщо вважає її компетентнішою в певному питанні. А ви в свою чергу можете відкликати делегований вами голос будь-якої миті.

Демократія 3.0

Це відносно молода концепція, яку в тій чи іншій формі почали згадувати в різних політичних працях наприкінці ХІХ століття.

Сьогодні рідка демократія набуває все більшої популярності, а спроби запустити її на практиці варіюються від студентських рад й ОСББ до політичних партій – наприклад, Піратської партії в Німеччині), до корпорацій – 2015 року Google запустив експериментальну систему Google Votes, побудовану на принципах рідкої демократії.

Читайте також: "Територія П": як шоумени бавляться в політику й аполітичність

Звісно, про масштабування на рівні країни не йдеться. Та важко ігнорувати очевидне – світова криза демократії досягла свого апогею. Про це вже останні декілька років відверто пишуть Foreign Affairs, The Economist, The New York Times і Forbes

Представницька демократія й інститути, створені для її функціонування, перестали виконувати свої прямі функції – представляти інтереси виборців. Старі політичні партії використовують вибори для цементування своєї ролі лобістів великого бізнесу. Старі політики використовують виборців як пропелер для піднесення власної політичної кар’єри. Як результат, люди почуваються від’єднаними від мейнстрімної політики з політичними партіями, що представляють інтереси кого завгодно, крім середньостатистичних виборців.

Політика стала надто метросексуальною в західному світі. Як зазначили політологи Ґудвін і Форд, останнім часом політика – "це боротьба представників середнього класу з університетськими дипломами за голоси представників середнього класу з університетськими дипломами". І цілком очікуваною та прогнозованою відповіддю на це став сплеск популізму, який достукався до тих верств населення, які почували себе найбільш політично покинутими.

Рідка демократія – той інструмент, який може поборотися з цим почуттям. Коли людина розуміє вагу свого голосу і де він зрештою опиниться – процес голосування або делегування може знову стати цікавим. Факт можливості відкликати голос будь-якої миті й голосувати окремими голосами за окремі позиції – ще одна річ, здатна підвищити залученість громадян у процесі виборів. Нарешті такі сучасні технології як smart-контракти (blockchain) здатні забезпечити всьому процесові делегування й відкликання повну прозорість.

Звісно, рано говорити про впровадження рідкої демократії в масштабах країни, допоки рівень залученості населення в інтернеті не сягає абсолютної більшості. Та як інструмент для прийняття рішень всередині обмежених середовищ рідка демократія точно може стати цікавою опцією.

Світ не стоїть на місці, і правила, якими ми керувалися тисячоліттями, можуть втрачати актуальність. Та деякі речі лишаються незмінними – важливість для людини почуватися причетною та важливою. Такою, яка може вплинути на те середовище, в якому проводить своє життя. Можливо, саме рідка демократія зможе повернути це почуття тим, хто переконаний, що їхній голос не має значення.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram